У Велику П’ятницю наша Цеква
скорботно згадує ті дні, коли наш Господь і Спаситель був Розіп’ятий на хресті
і помер за всіх нас, щоб ми жили… , жили життям вічним.
В багатолюдному храмі Святого Архистратига Михаїла в Страсну П’ятницю розпочалися згадування про той страшний
день. Царські Часи відправив о.Олександр Марков, після чого служилася вечірня,
очолювана деканом калуським о. мітрофорним протоєреєм Михаїлом Бігуном.
Продовженням вечірньої було традиційне обходження навколо церкви з Плащаницею,
супроводжуваною хоругвами і церковним співом дяків. Особливо зворушило те, що
Плащаницю було доручено нести калуському полку «Українського РеєстровогоКозацтва».
Господь ніби сам
супроводжував цей обхід теплими весняними променями сонця, де земля під
супровід якогось невеселого співу пташок, приймає нашого Спасителя у своє лоно.
Ісуса покладено у гріб в очікуванні на Його Переможний День.
По завершенні усіх відправ
о.Михаїл виголосив проповідь в якій згадав про той страшний і незабутній для
нас день, день страждань і смерті нашого Спасителя, після чого відразу сонце
затьмарилося, ніби ховаючи погляд від того страшного знущання людини над своїм
Сотворителем. А десь там далеко злочинець Варавва починає розуміти, що Ісуса
розіп’яли на хресті за нього. О.Михаїл закликав нас, щоб думка яка «прошила»
немов блискавка Варавву, має супроводжувати і нас християн все життя, що Ісус
умер за мене, за мої гріхи, за моєх спасення.
