Літургіка - це наука, яка пояснює нам церковний обряд, його значення і символіку, говорить про св.місця, дійства, часи. Вона пояснює і описує різні форми богопочитання, що їх установив сам Ісус Христос, або з доручення і бажання Ісуса Христа установили і розвинули св.Апостоли,  Христові учні, а після них святі Отці Церкви, єпископи, церковні письменники, та інші церковні діячі. Свята Церква впорядкувала її різні богослужби, уложила їх відповідно до різних святих днів і часів, щоб і духовні особи і вірні могли брати в них участь: користати з них для добра і спасіння своїх душ.

 Огже, з огляду на суть Літургіки, всі літургійні чини можна поділити на три ступені:

1.   На першому і найвищому місці стоїть, звичайно, Божественна
Літургія та Святі тайни.

Служба Божа - кожноразове таїнственне повторення хресної жертви. Це Божа драма, драма відкуплення людського роду.

2.  Друге місце посідають церковні благословення, молебні, перш за все
церковне правило, тобто: вечірня, повечір"я, північна, утреня, обідниця та часи.

3.   На третьму місці стоять спільні молитви вірних, звичайно без
священика: ранішні та вечірні молитви, правило святого Пахомія, вшанування
Пресвятої Євхаристії.

Свята Літургія є також прилюдним богопочитанням, що його віддає Спаситель наш Ісус Христос, як голова Церкви, Небесному Отцеві, а одночасно і тим почитанням, що його вірні, члени Містичного Христового Тіла, віддають Христові як Голові, а через нього і Отцеві Небесному. Коротко кажучи літургія - це вшанування цілого Містичного Тіла Ісуса Христа, тобто його голови і членів/.

Всі обряди і дії, які складають наші богослужіння, літургіку, мають кілька значень: історичне, догматичне, та езотеричне, або таємниче.

Історичне значення літургіка має тоді, коли приймаються, як частини обставини, необхідні для сукупності, цілості священнодій. Так, наприклад, для священнодій необхідно, щоб священик мав на собі видимі знаки свого дійства і був через це відділений від людей у своєму служінні до Бога, тобто мав для цього необхідні риси, які відповідають славі вічного священика Ісуса Христа. Завдання літургіки показати, як до нас перейшли ці надбання, скарби науки та дій Христа та його наслідників.

Догматичне значення базується на тих догмах віри, які прийняла Церква і яких нас навчає.

Таємниче, або езотеричне значення, коли зовнішні обряди приймаються і розглядаються як обряди і знаки предметів вищих, духовних та небесних і показують нам все земне життя Спасителя. Отці Церкви кажуть, що як сам Ісус Христос встановив Св.Євхаристію на свій спомин і зробив це у спосіб втаємничений, показуючи цим свої страждання за весь людський рід, так і вся літургіка по його заповіді здійснюється на згадку про смерть і страждання Спасителя. Тому ці дії є дещо втаємничені, постороннє око людини, пересічної в Церкві, їх не розуміє. Для цього потрібно навчати наші майбутні кадри, людей, молодь, щоб не лише вибрані могли розуміти і знати такі речі.

Свята Літургія в нашому обряді має три головні частини:

1. Проскомидія - приготування хліба і вина до Св.Літургії.

2.       Літургія оголошених (слова). Вона має спільні прохання, молитви, читання св.Письма і проповідь.                                                                      

3.   Літургія Євхаристії (вірних). Це властиво Літургії, під час якої
освячується хліб і вино, на ній приймаємо Св.Причастя.

Визначення Літургії, її суть і значення зустрічаються в наукових працях церковних вчених.

Літургія - це спільне Церковне богослужіння, на якому відбувається таїнство Євхаристії, тобто благодарственне і хвалебне дійство, здійснюване на спогад Спасителя і приношення Богові таїнственної жертви Тіла і Крові Христа під видом хліба і вина.(Булгаков, 1 том, ст.769).

Літургією називаємо спільне Богослужіння, на якому не тільки підносяться молитви до Бога, але приносяться йому у вигляді хліба і вина, таємнича, умилостивлююча жертва Тіла і Крові Христа за спасіння всіх людей - живих і померлих і відправляється таїнство св.Причастя. (Літургія, о.М.Коржинський).

Літургія - це найкращий Христовий дарунок для всього вибраного народу. Тут Христос залишив живу пам"ятку нашого відкуплення, увіковічнив свою безконечну любов до нас. У літургії залишив Він пам"ятник своєї смерті, пам"ятник "триваліший від криці", пам"ятник одинокий у своєму роді, пам"ятник незабутній, невмирущий і незнищенний. У цьому пам"ятнику увіковічив Він свою смертну жертву на хресті за спасіння і свою незмірну і безмежну любов до людського роду.

 Літургія, будучи найкращою жертвою і найвищим актом богопочитання, мусять стати душею нашого християнського культу. Нехай не буде вона лише недільною формальністю, бездушним і нудним обрядом, а стане осередком нашого релігійного життя. Для кращого оцінення і шанування Літургіки ми в першу чергу повинні зрозуміти її основне пізнання природи, її молитов, її обрядів і символіки. Літургія не повинна бути для нас доконаним, притрушеним пилом, незнаним скарбом, великим, але невикористаним капіталом. Вона має стати нашою духовною власністю. Ми повинні її пізнати, розуміти, шанувати і цінити.