ГРИГОРІЯНКА ПОХОДЖЕННЯ ТРИДЦЯТИ СЛУЖБ БОЖИХ (за померлого) АБО Т. ЗВ. ГРИГОРІЯНОК
Найціннішим даром для померлих є жертва - Свята Божественна Літургія.
У Католицькій Церкві досить відомою і поширеною є так звана Григоріанка. Службами Григоріянськими називаються відправлені 30 Святих Літургій в інтенції (намірені) однієї особи за померлого, на протязі 30 календарних днів одним, або декількома священиками.
Що означає Григоріанка? Григоріанська Св. Літургія названа так на честь Папи святого Григорія Великого (590 - 604). Святий Григорій Великий до свого обрання на Апостольський престіл був настоятелем монастиря св. Андрея у Римі, який у своїх бесідах розповідає одну історію, що сталася в його монастирі, звідки і беруть початок ці Служби. В даному монастирі помер брат на ім'я Юст. Але ще за життя він, всупереч засадам Чину, привласнив собі, декілька золотих монет, за що святий папа - його караючи, а інших застерігаючи - велів, щоб жоден з братів, коли він помиратиме, не допомагав йому, а його тіло наказав закопати разом з тими грошима поза церковним двором. Так і все відбулося. Але через тридцять днів змилостивився святий папа, (коли в свій час був, ще ігуменом) над покійним Юстом і просив відправляти всім братам по черзі святі Служби Божі за нього. Коли Служби відправлялись померлий з'явився своєму рідному братові Копіозу, котрий був лікарем у місті, і на питання його: «Як тобі там?» відповів: «Досі було погано, але тепер все добре, бо сьогодні я мав товариство».
Коли Копіоз прийшов з цією звісткою в монастир, там полічили дні скільки вже було відправлено Святих Божественних Літургій за нього (бо до того часу на це на зважали), і виявилось, що рівно тридцять.
Св. папа закінчує розповідь такими словами; «Копіоз не знав, що робили монахи для його брата, і йому було дивним таке з'явлення; а воно співпало із святою жертвою, і через те стає ясно, що померлий брат уникнув страждань завдяки відправленим Святим Божественним Літургіям». Відтоді цей звичай тридцяти Служб Божих набув розповсюдження, а про велику силу його для померлих свідчать численні приклади.
Ця практика почала розвиватися у восьмому столітті, спочатку в монастирях, а опісля і в інших церквах. Існувало сильне переконання про ефективність конкретної Григоріанської Служби Божої для померлих, які знаходилися в чистилищі.
Спочатку, Апостольська Столиця засуджувала деякі звичаї, щодо служб Григоріянських, однак пізніше їх затвердила. Завданням Конгрегації Відпустів 15.3.1884 року було заохочення вірних до Служб Григоріянських, як ефективний засіб для звільнення померлих від покарання у чистилищі, який узгіднюється з розумом і Святою вірою.
В XIX і XX століттях звернено увагу на конечну тривалість відправлення Святих Літургій Григоріянських.
Григоріанські Служби не є наділені жодними відпустами. Ця практика ґрунтується тільки на тому переконанні, що вірні вірують в її ефективність. Більшість богословів вважають, що джерелом цього ефекту є внесок і авторитет папи Григорія і його святе молитовне заступництво.
Священна Конгрегація Відпустів заявила, що ці пожертвувані 30 Служб Божих мають особливу силу - через них, завдяки Божій Доброті і Милосердю, душа, яка терпить у чистилищі, отримує звільнення. Тож це побожне і розумне вірування.
Умови і приписи щодо відправлення Григоріанки:
1. Григоріанська Свята Літургія жертвується тільки за душі померлих, за здоров'я її не відправляють.
2. Григоріанську Святу Літургію можна жертвувати тільки за одну померлу особу, церковного припису про спільні Григоріанські Служби Божі за всю родину чи за душі, терплячі в чистилищі, - не існує. Тому, коли нині в деяких модерних церквах, а особливо в монастирях, приймають намірення на Григоріанку, де вписано кілька душ, - це не є правочинним; цього не можна назвати Григоріанською Службою Божою, це є всього навсього 30 спільних Служб Божих за душі в чистилищі і все.
3. Григоріанська Свята Літургія відправляється без перерви, тобто упродовж 30 днів - день у день. Якщо ця Служба Божа була з якоїсь причини перервана, священик зобов'язаний розпочати все знову від першої Літургії.
4. Григоріанську Святу Літургію необов'язково має відправляти один і той самий священик і на тому самому престолі. Якщо священик, який відправляє Григоріанку, захворів, він може передоручити цю справу іншому священикові, аби тільки той не мав інших інтенційних Святих Літургій.
5. Григоріанська Свята Літургія може бути відправлена тільки за померлу особу, не можна відправляти її за особу, яка ще живе і має бажання, аби Григоріанка була відправлена за неї за її життя.
6. Священик не може брати намірення Григоріанки наперед, бо нікому невідомо, кого Господь Бог покличе скоріше до Себе. Такий заповіт слід залишити людям, які розуміють значення Святої Літургії і під страхом Божим виконають вашу просьбу.
Подаючи намірення на Службу Божу за душі усопших, пам'ятаймо: щоб наші молитви та добродійства могли їм допомогти, ми маємо перебувати у стані ласки освячуючої, тобто не мати на своїй душі жодного смертельного гріха, бо Господь не приймає жертви грішника. Тому наші предки, коли замовляли Святі Літургії за своїх померлих, завжди цього дня сповідалися, бо тільки очистившись самому, можна допомогти очиститись іншим.
Досить довгою проблемою в дискусіях між теологами було звернено увагу на збереження безперервності відправлення Святих Літургій. Деякі вважали, що якщо відбудеться переривання тривалості відправ навіть з об’єктивних причин, це зобов’язувало до відправи Богослужінь наново. Остаточне розв’язання цієї квестії (проблеми) принесла декларація (документ) „Триценаріо Грегоріяно” 24.2.1967 року. В цьому документі говориться, що святу Літургію Григоріянську можна відправляти за одного померлого на протязі 30 календарних днів (одним або багатьма священиками - в крайньому випадку 30 різних). В цьому правилі є однак вийнятки, священик може перервати відправлення служб Григоріянських в днях:
а) трьох Пасхальних днів
б) коли виникне (без вини священика) непередбачена перешкода (напр.. хвороба)
ВИНАГОРОДА, Стипендія, квота, оплата за відправлення служб Григоріянських на протязі 30 календарних днів.
Якщо священик вільний від обов'язку відправляти Службу Божу за своїх парафіян, він може взяти на себе обов'язок відправити Григоріанську Святу Літургію. В давнину перші християни приймали в жертву хліб і вино, пізніше оливу, всякі поживності і навіть гроші, котрі в перших віках використовувалися на утримання священика і убогих. Потім ті гроші давали до рук священика. Так виник звичай давати священику літургійні стипендії (найняти Службу Божу). Щоб в такій важній справі уникнути надужиття, Церква видала дуже докладні і важливі постанови, яких священик повинен дотримуватись, якщо хоче мати чисту совість. Ці постанови вчать:
1. Стипендійну квоту (плату) має визначити Єпископ-Ординарій, і згідно з тим обчисляючи кількість служб Григоріянських (30 Служб Божих на протязі 30 календарних днів або один місяць), вона повинна становити не менше мінімальної місячної заробітної плати.
2. Єпископ може заборонити прийняття нижчої стипендії, але не може заборонити вищої, коли вони цілком добровільно подаються згідно певної причини. Одначе священиком в той час не сміє оволодіти користолюбство.
3. Якщо священик дав добровільно згоду на отримання нижчої стипендії, то все одно зобов'язаний відправляти стільки Служб Божих скільки пообіцяв і скільки становить число служб Григоріянських (30 Служб Божих на протязі 30 календарних днів).
4. Якщо священик не в силі відправляти через прийняття великої кількості стипендій, то мусить передати цілу прийняту квоту іншому священику, щоб той відправив Службу Божу Григоріанську. Коли б цього не зробив, а далі продовжував трудитись (по 2-3 Служби Божі щоденно) для більшого заробітку, то впав би під клятву, яку може зняти тільки Папа.
Однак ще раз нагадуємо, що священик зобов’язаний ретельно відслужити 30 Служб Божих, якщо б так сталось, що священик з власної вини занедбав відправлення Святих Літургій, то зобов’язаний до відправлення наново 30 Святих Літургій за померлого.
Варто зауважити, що конгрегація Собору в згаданому документі „Триценаріо Грегоріяно” зобов’язує Єпископів вести певний пильний нагляд, щоб в відправленні Служб Григоріянських не було надужиття з сторони священиків.
Бібліографія:
3. Бернат: григоріанський хорал. В: Католицька енциклопедія. Червоний, Lukaszyk Р. Л. Bienkowski, Ф. Gryglewicz. Т. З Люблін, 1979 Полковник 221 J. Chwalek: григоріанський хорал. В: Католицька енциклопедія. Червоний. Lukaszyk Р. Л. Bienkowski, Ф. Gryglewicz. Т. З Люблін 1979 Соl 224-225.
P. Hemperek: григоріанський мас. В: Католицька енциклопедія. Червоний. J. Walkus. Т. 6 Люблін 1993 Соl 138-139.
J. W. Smith: Братство тат. Варшава 1985.
С. Madajewski: офіційна - чернець - Папи Римського. "Гостьова Неділя" R. 2003 р. № 35
І. Павляк: григоріанський хорал. В: Католицька енциклопедія. Червоний. Lukaszyk Р. Л. Bienkowski, Ф. Gryglewicz. Т. З Люблін 1979 Соl 223-224.
Г. М. Sunol: Принципи григоріанський хорал. Познані, Варшаві, Любліні 1957.
J. Sliwanski: інформаційний словник польської звички й обряду.
17.10.2012 р.
Матеріал опрацював Голова Літургійної Комісії Івано-Франківської Митрополії
