ШАНУЙМО ДУХОВЕНСТВО, ЯК СВОЇХ ДУХОВНИХ ОТЦІВ               

Благословення від архиєрея або священика береться так: вірний, підходячи до архиєрея або священика, не хреститься, складає перед собою долоні, права долоня наверх, і трохи нахиляє голову. Архиєрєй або священик поблагословивши, кладе свою правицю на долоню вірного, а вірний нахиляється і цілує її.

У всьому світі з найдавнішого часу заведено 5 заповідь пошани до батька і матері: "Шануй батька свого і матір свою", і такою пошаною в усіх народів прийнято цілування руки.

Єпископ чи священик - це отець наш духовний, отець нашої душі, а тому і їм належиться ще більша пошана від духовних дітей їхніх. Ісус Христос наказав: "Хто слухає вас (апостолів, а тим самим єпископів і священиків) -Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною — хто ж погорджує Мною -погорджує тим, Хто послав Мене ". І апостол Павло наказав: "Священики, що добре пильнують, нехай будуть гідні подвійної чести", а також: "Слухайтеся ваших наставників та коріться, - вони бо пильнують душ ваших, як ті що мають здати справу". Ось тому стародавні Апостольські Постанови наказують завжди шанувати своїх духовних отців, "бо вони прийняли від Бога владу життя і смерти, владу судити грішників і осуджувати їх, а хто кається, розрішати від гріхів і вертати до життя".

Кожен священик - це наш отець духовний, а ми його діти. Тому і звертаємося до нього: Отче. Така висока пошана духовним особам відома в Україні з найдавнішого часу, і стала щироукраїнським звичаєм. Отже, хто шанує єпископа чи священика той виконує Божу Заповідь. Наш князь Володимир Мономах (+1125 р.) у своїй Науці дітям навчає: "Шануйте єпископів, священиків і ігуменів, і з -любов'ю приймайте від них благословення".

Належна пошана духовенства сильно розбудовує громаду, - вона сіє послух, а з того зростає згода, любов та братська пошана між усіма вірними.

СЛОВО ОТЦЯ НАШОГО ШАНА ЗОЛОТОУСТОГО ПРО ПОШАНУ ДУХОВЕНСТВА

Великий Отець і Учитель Церкви Христової IV віку, знаменитий проповідник свого часу, автор Св.ЛІтургІЇ, яку ми правимо і тепер, Патріарх Константинопільський Іван Золотоустий (+407 р.) багато працював для піднесення Церкви Божої. І він завжди навчав, щоб усі щиро почитали Христове Духовенство, - єпископів, священиків та дияконів.

Ігнатій Богословець наказує про єпископів кажучи: "Уважайте на себе, щоб і Бог ваші душі прийняв і спас вас. Хто кориться єпископам і священикам, слугам Церкви, той і долю буде мати з ними в Бозі. Дух наказує мені, так промовляючи: Без єпископа нічого не робіть. І де буде єпископ, там появиться багато доброго. А де назветься Христос, там збирається і Соборна Церква"

Не там, де захотять, пасуться стада овець, але там, де поставлять їх пастирі. А остаток поза стадом і пастирем порозхоплює звірина і пожере. Для Господа це добро, щоб почитати Спасителя, - хто почитає Спасителя, того Й Бог почитає. А робити щось без єпископа, - не добре це діло. Священиків треба слухати, як апостолів христових. Треба шанувати і дияконів, тобто служителів Таїнств Христових, бо вони служать Божим Церквам. Тому почитайте служителя Церкви як батька, а єпископа - як Самого Христа, а священиків - як союзників апостолів, бо без них Церква не освячується.

Хто береже Закон Божий, той слухається оцього слова: Усе, що скаже тобі священик, зроби, не відхиляючись від сказаного ані вліво, ані вправо. Та людина, що зневажить священика, і не послухається його, заслуговує на осудження.

Говорить пророк Малахїя: Бережи сказані священичі слова, шукай від уст його розуму і закону, бо він вісник Бога Вседержителя, і він у світі виправляє і багатьох відвертає від неправди. І інший говорить: Усією душею своєю почитай Господа, і священикам Його честь віддавай. І всією силою своєю люби свого Сотворителя, а слуг Його не покидай. Бійся Бога, І священика почитай.

А Павло до Тимофія пише так: "Священики, які добре пильнують, заслуговують подвійної честі." І знову говорить Закон: Священики освячені Господом Богом, і вони приносять за тебе нашому Богові жертви і дари, і вони освячені. І знову каже Господь до Аарона: Говори до слуг Моїх у Храмі Завіту, І вони приймуть гріхи своїх людей. І Ісая каже: Ви священики, називаєтеся слугами Божими. І Єремія говорить: Звеличу і напою душу священика.

Тож благаємо вас браття, - знайте працівників ваших і любіть їх. Добре улюблені мої, щоб ви почитали священиків, як друзів Божих, яких вибрав і прославив Господь. Ніде в Писанні не сказано_ї щоб противитися священикові, бо хто противиться, той осуджений буде. Бо написано: Старшому між людьми своїми не говорити зла. І Господь, Великий Начальник над священиками каже: "Хто вас приймає, - приймає Мене, хто ж приймає Мене - приймає Того, Хто приймає Пророка, як Пророка, той дістане заплату пророчу, хто ж приймає Праведника, той дістане заплату праведничу".

ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ ЦЕРКВИ                             

Церква - це наша Рідна Мати, яка завжди по-материнськи потішить і розрадить нас, своїх рідних дітей. Тільки не стидаймося відкрито понести до неї всі наші печалі, всі наші недостачі.

Церква - це наша досмертна Божа школа, яку проходимо ми всі. Церква навчає нас чеснотного життя, яке одне провадить до правдивого щастя на цій землі, і до вічного спасіння у віці наступному. Церква кожного свого вірного перетворює в повновартісну людину. Більше того, - вона перетворює нас на синів Божих, тобто робить з людини найвище створіння, Образом і Подобою близьке до свого Сотворителя. Правда людська є мінлива і непостійна. І тільки Церква навчає нас правди Божої, - вічної і незмінної. Без сонця і повітря не виросте рослина, а без Церкви не виросте правдива людина - животворяще сонце, що виплекує з людини чеснотного сина Божого.

Церква - віковічна, і ніколи не спинить своєї Богом даної праці. Доки існуватиме світ, доти існуватиме І Церква Божа, і буде вічно навчати людей про найвищі чесноти, і буде вічно кликати їх до Правди Божої, - до обоження, як нашої цілі життя на цьому світі.

Церква - це наша національна школа, яка навчає нас бути правдивими синами свого народу. Бо кожний вірний мусить правдиво знати і належно виконувати і все своє рідне, а цього найбільше навчить тільки рідна Церква. І тому велике значення Церкви на чужині, коли ми живемо серед чужого народу, - вона надає нам почуття гідності, вона навчає нас бути правдивими громадянами своєї держави і вірними синами своєї нації.

Отже, - у Церкві наше спасіння, у Церкві наша сила, у Церкві наше щастя. Будуть минати віки, а Церква Божа зостанеться вічною, - учителькою Вічної Божої Правди та порадницею кожному.

ПАСТИРСЬКЕ ПОВЧАННЯ ДО ВСІХ БАТЬКІВ І МАТЕРІВ                 

Кожен батько і кожна мати мають великий обов'язок свого життя, навчити і привчити своїх дітей ходити до Цкркви. Чого навчимо своїх дітей ще замолоду найперше ми самі, те й понесуть вони в життя. І це той наш обов'язок, за який будемо відповідати перед Самим Господом Богом, і завжди відповідаємо перед своїм сумлінням.