Як поводитись у Божому храмі
Добре приготуймося
йти до Церкви.
Готуючись піти до Св. Храму, особливо на св.
Літургію, треба конче примиритися з тими , хто щось має проти нас, треба конче
перепросити всіх, кого ти скривдив. Сам Ісус Христос наказав нам: «Кли, отже,
принесеш на Жертовник дар твій і там згадаєш, що брат твій має щось на
тебе,-зостав там перед жертовником твій дар, піди, помирись перше з твоїм
братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій».(Мт.5; 23-24). Устами пророка Осії(6;
6) Господь сказав: «Милосердя Я хочу, а не жертви».
А коли не можна
перепросити тобою покривджених особисто, перепроси їх бодай у серці твоїм.
Діти йдучи на Св.
Літургію, нехай поцілують руки батька чи матері, як знак перепрошення за свої
провини перед ними.
І не треба
забувати про щедру милостиню, і творити її для незаможніх, бо це початок
усякого добра. Особливо творімо милостиню в день Богослужби.
До церкви треба
ходити якнайчастіше, на кожне Богослуження, наслідуючи тим перших християн, що «кожного
дня перебували в Святині»(Ді.2; 46). І треба глибоко зрозуміти, всією істотою,
що до Церкви ходимо не з якогось примусу, а тільки з духовної потреби, з гарячої
потреби, з гарячої любові до Господа, що розвинена в кожного правдивого
християнина «Господи, полюбив я мешкання Дому Твого і місце перебування Твоєї хвали» (Пс.26; 8).
Крім цього, Церква-це наша життєва школа, яка
навчає нас віри та чеснотного життя, без яких людина не може бути повноцінною.
Відвідувати Божий храм,-це наша українська вікова традиція. Наш князь Володимир
Мономах (+1125) в Науці своїм дітям заповідав: «Не лінуйтесь ні до чого
доброго, а найперше до Церкви!» Це вічна наука всім нам!
Йдучи до церкви, готуйте себе відповідно і
зовнішньо: приводьмо себе до порядку і одягаймося пристойно у кращий одяг, бо
йдемо до Господа! Щоб нас не спитали: «Як ти увійшов сюди, не мавши одежі весільної?»(Мт.
22; 12)
Так само
старше братство та сестринство при церкві повинні якнайпильніше
заздалегідь подбати про найбільшу чистоту і порядок у Св. Храмі. Бо прийде вся
громада молитися своєму Господеві.
З найдавнішого часу в українській церкві
постав звичай, щоб на Св. Літургію йти не уївши. Звичай цей у нас широко
дотримується,- це піст для Господа, це Літургічний піст. Апостоли «молилися з
постом»(Ді.14; 23). Тільки діти і немічні можуть не дотримуватись посту, усі ж
інші постять.
Запізнюватись на Богослужби або виходити з них
до закінчення(до Відпуста) рішуче забороняється 9-м Апостольським правилом. Але
коли справді не можеш бути на цілому Богослуженні, то прийди і помолися хоч на
частині його.
Церква також шанує працю співаків (церковний
хор), і за кожною Богослужбою молиться і за них, тому їм спізнюватись не
личить: «Буду славити Господа піснею своєю!»(Пс.27;7), «Я піснею буду хвалити
Ім`я Боже,
співом вдячним Його величати!»(Пс.68;31).
Ніхто не сміє вводити до Св. Храму жодної
тварини (88 Канон VI Вселенського Собору).
матеріал використано з праці отця-декана калуського Михаїла Бігуна "ЛІТУРГІКА"
| 
