Святий Августин каже, що і в спокушуванні Христа ми маємо віднайти себе. Маємо знати, що Христос із нами і тоді, коли ми у спокусі. То Він дає нам сили її подолати, якщо ми цього щиро прагнемо і про це просимо.
Бути уважними!
Святий Лука розпочинає описання того, як Господь був спокушуваний, із вельми значущого зауваження: «Ісус, повний Духа Святого, повернувся з-над Йордану». Далі ж сказано: «і Дух повів Його в пустиню» (інший переклад – «перебував у Дусі на пустині»). Ці вказівки мають для нас практичне значення. Саме тоді, коли ми з’єднані з Богом, сповнені Святого Духа, – приготуймося до спокус! І не думаймо, що як спокуси приходять, то вочевидь усе погано. Ні! Саме тому, що було дуже добре, тепер має настати випробування. «Через те, що ти був приємний Богові, потрібно, аби спокуса тебе випробувала» (Тов 12,13 за Вульгатою). «Бо золоту проба – вогонь, а бездоганному – горно пониження» (Сир 2,5). Будьмо уважні, бо наша відданість Богові має бути випробувана.
Відзначмо також, що спокушання Господа має певний ритм. Сатана тричі підступається до Ісуса, він непоступливий у своїх діях: переможений раз, повертається вдруге, переможений вдруге – б’є третій раз. І навіть по третій перемозі, як зазначає Євангеліст, лукавий відступив від Ісуса тільки «до певного часу». Тому – чуваймо! Відкинувши одну спокусу, не тріумфуймо надто швидко. Не радіймо надто рано, гадаючи, що боротьба вже позаду. Сатана ніколи не дає просто так перемогти! Ми постійно в дорозі, а отже – постійно «під обстрілом». Що ж то за життя?!! – подумає хтось. А прекрасне життя! На міру величі людини. Як дорога закінчиться, не омине нас нагорода, повна звитяга. А нині – мусимо боротися. Як саме? – наслідуючи Ісуса, тримаючись Його всім своїм єством. Гасімо «всі розпечені стріли лукавого» (Еф 6,16) вірою, надією і любов’ю, Словом Божим і таїнствами, смиренним поклонінням і спогляданням Бога єдиного, живого і правдивого.
Діяти швидко!
По-друге, під час спокуси потрібно діяти одразу (лат. statim). Ісус розправляється зі спокусою швидко, рішуче, одразу. Обриває спокусу одним реченням зі Святого Письма, як вістрям меча (див. Еф 6,10-20). І так перемагає! Цим Він дає нам вказівку, як поводитися в битві: не придивлятися до спокуси, не зволікати з її відкиненням, інакше поразка неминуча. Варто вправлятись у доброму володінні мечем Слова Божого, у швидкості відкидання будь-яких спокус. Мати таке вміння – то справжній скарб!
Не дискутувати!
З принципом statim тісно пов’язаний наступний: зі спокусником не можна дискутувати. Господь Ісус не провадить до мудрих розмов із сатаною. Це для нас важлива вказівка: не можна входити у діалог зі злим духом. Саме так вчинила Єва. Дала себе втягнути у розмову з дияволом, і хоча зробила це із найкращими намірами, стаючи на захист Бога, Якого сатана звинувачував, – однак все одно програла. Час дискусії подіяв на користь сатани, який насамперед спровокував жінку до надмірності у словах, а потім і до грішного вчинку (див. Бут 3,1-6). Тямовитість сатани така гостра, а сила спокуси така велика, що в боротьбі з ними не можна мудрагелити, розраховуючи на свої сили. Стаючи на герць зі спокусником, людина сама не вистоїть! Отже, де брати сили.
Меч Божого Слова
Отак ми приходимо до вельми важливого принципу поведінки у спокусі: треба спиратися на Слово Боже. Святий Павло в Посланні до ефесян скаже: «візьміть… меч духовний, тобто Слово Боже» (Еф 6,17). У Біблії знайдемо міць для перемоги над злом. Це найвідповідніша зброя в сутичці з сатаною!
Піст
Звернімо увагу на ще одну важливу вказівку з євангельського уривка про спокушування Ісуса. Сатана спокушує Його, коли Він постить 40 днів. Прийнявши це умертвлення, Ісус готується виконувати місію, доручену Отцем. Розпочинаючи діло спасіння, Він уже приймає хрест. Це – для тебе й за тебе. Для підтримки нас і для повчання, що не насичення є найважливіше, а спасіння. Крокуючи дорогою спасіння, ми мусимо стати на духовний бій із сатаною – і перемогти. Лукавого ж не перемагають із повним животом! Тобто – аби результативно подолати спокусу, потрібний піст, умертвлення тіла і почуттів.
Безпечне пристановище
Ним є Діва Марія. У Пресвятій Діві проявляється життєва постава Ісуса-Переможця: сатана ніколи не перемагав Її! Марія, дана нам з хреста як Мати (див. Йн 19,27), становить безпечний притулок і дієвий захист від атак злого духа. Іконографія представляє її як жінку, яка ламає стріли сатанинських спокус.
Якщо своє прагнення віддавати шану самому Богові ми ввіримо в руки Марії, то воно буде живим і сильним прагненням, яке надаватиме нам сил для духовної боротьби за правду й добро у наших серцях. Джерело: Credo
|
