Українська
Греко-Католицька Церква

Понеділок, 25.09.2017, 11:05

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гості" | RSS
Головна | Життя Церкви | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Розділ сторінки











Форма входу





Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 189

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Головна » Статті » Життя Церкви

Життя у вірі і єдність у Христі проголосив програмними засадами Церкви 10 років тому Блаженніший Любомир

Життя у вірі і єдність у Христі проголосив програмними засадами Церкви 10 років тому Блаженніший Любомир

Десять років тому, 26 січня 2001 року, було офіційно повідомлено, що новим Главою УГКЦ обрано Блаженнішого Любомира. У неділю, 28 січня 2001 року, у соборі Святого Юра у Львові було відслужено урочисту Архиєрейську Літургію, під час якої відбулася інтронізація (введення на престол) новообраного Предстоятеля УГКЦ. У своїй інтронізаційній промові (дивитись) Блаженніший Любомир вказав на своїх два основних завдання: життя у вірі і єдність у Христі. 


«Жити у вірі, допомагати віруючим і невіруючим, щоб ми усі з'єдналися у тій вірі, щоб наш народ, наша Церква була тим великим одним в Ісусі Христі. І це не є моя особиста програма. Це те, що ми одержали від наших предків. І ми хочемо це здійснювати. Сьогодні в наших обставинах і тим способом ми прославимо Бога, який дав нам цей дар», – сказав 28 січня 2001 року Блаженніший Любомир.

«Сьогодні мене поставлено на престол Первосвятителів нашої Церкви. На тому престолі сиділи галицькі митрополити і тим ми заманіфестували тяглість життя нашої Церкви, що ми продовжуємо той світлий шлях у житті нашої Церкви», – такими словами розпочав свою першу як Глави Церкви промову Блаженніший Любомир і накреслив програму майбутнього правління.

«Більше вже як тисячу років Господь Бог наш народ обдарував даром святої віри. І наш народ радо цей дар прийняв. І свята віра Христова була тим елементом, який сформував наш нарід», – казав у своїй інтронізаційній промові Блаженніший Любомир, наголошуючи, що найважливішим у житті нашого християнського народу є свята віра.

«У минулому столітті, у столітті жахливих переслідувань, цю віру зберігали навіть ціною життя», – підкреслював новообраний Першоієрарх Церкви і приводив у приклад єпископів, священиків, духовенство, монахів, монахинь, мирян, які щиро старалися жити даром святої віри. «Ми маємо безліч мучеників і сповідників в рядах нашої Церкви, і цей найцінніший, найдорожчий дар ми мусимо зберегти».

«Ми дивимося на нашого Господа. Придивляємося до того, що Він робить, прислухаємося до того, що Він каже і від Нього вчимося. Вчимося, що значить жити з віри. Бо жити з віри, вживаючи слова народної старинної приповідки, – це значить хотіти того самого, що й Ісус хоче і відкидати те саме, що відкидає Христос», – зауважував Блаженніший Любомир.

У своїй інтронізаційній промові Глава Церкви підкреслював, що для народу, який вийшов із горнила переслідувань ознакою великої духовності є «вміти не хотіти мститися». Тим, хто «в якийсь спосіб через ці переслідування, що були, віддалився від Церкви, віддалився від життя віри, але не втратив охоти», Блаженніший Любомир радив подивитися «на себе, на своє довкілля, на наш нарід, на нашу державу, на нашу Церкву очима Христа».

Другим наслідком життя у вірі Блаженніший Любомир визнавав подолання поділу між християнами. Новообраний Першоієрарх наголошував, що за часів князя Володимира була одна Церква і висловлював припущення, чому поділ між нашим християнським народом існує тепер: «Може, тому, що наша віра охолола?». Глава Церкви бачив вихід у тому, щоб відживити віру, зробити її діяльною у щоденному житті, у наших відносинах між католиками, між християнами, і стосовно навіть інакомислячих та інаковіруючих. «Якщо б ми так як Ісус Христос подивилися одне на одного як на тих, хто потребує підтримки, я думаю, що якби така була в нас віра, то, напевне, і це велике лихо проминуло б», – наголошував Блаженніший Любомир.

«Якщо ми, дорогі у Христі, з глибини серця те Боже благословення, яке зійшло на наш нарід тому більш як тисячу років, приймемо, якщо ми його направду зробимо змістом нашого життя, тоді у нас буде надія, тоді ті всі тривоги, що сьогодні наше життя роблять таким сумним, не будуть нам вже страшні. Ми будемо людьми, які йдуть у світ, несучи розв'язки», – сказав Глава УГКЦ Блаженніший Любомир у своїй інтронізаційній промові під час Урочистої Архиєрейської Літургії у Соборі Святого Юра у Львові 10 років тому.

14 грудня 2000 року помер Глава УГКЦ Блаженніший Мирослав Іван (Любачівський). Після його смерті було скликано надзвичайний Синод Єпископів УГКЦ. 26 січня 2001 року офіційно було повідомлено про те, що наступним Главою УГКЦ обрано Блаженнішого Любомира (Гузара). Інтронізація відбулася 28 січня 2001 року в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові. Того ж дня повідомили, що Папа Іван Павло II іменував Блаженнішого Любомира кардиналом Католицької Церкви.

Упродовж першого десятиліття правління Блаженнішого Любомира Церква знайшла своїх вірних на усіх теренах України. У лютому 2002 року було проголошено утворення Донецько-Харківського, 28 липня 2003 року – Одесько-Кримського, а 15 січня 2008 Луцького екзархатів УГКЦ. Найзнаменнішою подією цих років стало перенесення 21 серпня 2005 року осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва, міста Володимирового Хрещення і столиці незалежної України. Як зауважив Блаженніший Любомир в одному з недавніх інтерв’ю, «ми не прийшли, ми повернулися до Києва».

Найновішим документом, який представляє бачення УГКЦ способу майбутнього об’єднання Церков Володимирового хрещення є Синодальне послання з нагоди двадцятиліття легалізації УГКЦ, шістдесятип’ятиліття з дня смерті Митрополита Андрея (Шептицького) та двадцятип’ятиліття з дня смерті Патріарха Йосифа (Сліпого), ухвалене 8 грудня 2009 року. У ньому Синод запропонував сопричасну модель майбутньої єдності: «Замість монопольного володіння християнською Україною, що було характерним знаком минулих епох, ми пропонуємо сопричасну єдність сьогодні ще поділеної Київської Церкви. Однак ця єдність, щоб принести в Україну мир і порозуміння, мусить вирости зсередини, у лоні кожної гілки Київської Церкви. Власне цей процес і започаткувався 1989 року, що став визначальною віхою в житті як греко-католиків, так і православних в Україні. Цей шлях буде непростий, він знатиме вагання й, можливо, відступи, але, як засвідчує наша історія, він насправді невідворотний, бо проліг через жертву і мучеництво, силу духу й висоту помислів, вогонь віри і щирість молитви», – йдеться у документі.

Джерело: Офіційний сайт УГКЦ



Категорія: Життя Церкви | Додав: Taras (26.01.2011)
Переглядів: 235 | Теги: Головна » Статті.Життя у вірі і єдн | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:























Друзі сайту









Радіо ДЗВОНИ - онлайн трансляція



Copyright MyCorp © 2017