11 -13 травня спільнота Руху Назаретських Родин зібралася на реколекції у с.Голдашівка Вінницької обл. Важко передати радість, замилування одне одним при зустрічі. Радість родини, яка нехай і далеко не у повному складі , але зібралася у своєму реколекційному домі , щоб «єдиними устами і єдиним серцем» славити Бога-Отця, Сина і Святого Духа, ще раз спільно віддати себе під опіку Матінки Божої у храмі ікони Матері Божої Зарваницької.  

Опишу, наскільки дозволить мій убогий розум, духовні переживання мовою слів. У суботу ранішні розважання були по Давидовому псалму 26, 1-6. «Господь-моє світло й моє спасіння: кого маю боятись?» Розважання були індивідуальні. Слова Давида стали нашими особистими словами. Слово Боже працювало в нас і дальше ми продовжили перепрошувати і славити Бога у Святій Літургії, прийняли Святе Причастя . Після сніданку наш отець Михайло Будник продовжив тему духовної боротьби. »Диявол веде з нами боротьбу, але, допускаючи війни, Бог нас рятує. Основне щоб була надія на Бога. Коли Давид воював, оборонявся- не падав, не грішив. Він надіявся на Господа. І знаємо добре, коли Давид розслабився, розлінився він впав у важкий гріх.» Питання для ділення були дуже для нас актуальні:»Як я переживаю страх у своєму житті? На кого покладаю надію?» Було над чим подумати, щоб «повитягувати» свої тривоги, страхи назовні, довіритись Господу і сказати:»Господь- мого життя твердиня: кого маю страхатись?» На другій конференції отець Михайло роздумував про любов, як двигун нашого життя, про милосердя до людей, особливо тих, які терплять, потребують допомоги. «Чи керувала любов всім, що я сьогодні робив?» -це повинно бути ключовим питанням у вечірньому іспиті совісті. А ввечері, о радість, ватра. Ми пекли картоплю, співали пісні, а потім кожен ділився враженнями про пережиті дні в часі реколекцій . Було по сімейному дуже затишно. А солов ї як виспівували. Відчувалася присутність живого Бога-Творця . У цьому земному житті ведеться велика духовна боротьба за наші душі і реколекції – це допомога у цій боротьбі . Дякуємо отцю Михайлу що нас «помив, почистив « і вже зміцнілими ми поїхали по своїх домівках нести Боже Слово у свої родини, всюди де Господь прикличе нас. Дякую Господу нашому Ісусу Христу і Матінці Божій за отримані ласки.