Українська
Греко-Католицька Церква

Четвер, 28.03.2024, 14:52

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гості" | RSS
Головна | | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Розділ сторінки











Форма входу





Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 209

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Головна » 2012 » Березень » 18 » Проповідь декана Калуського митрофорного протоієрея о.Михаїла Бігуна на Хрестопоклонну неділю.
15:30
Проповідь декана Калуського митрофорного протоієрея о.Михаїла Бігуна на Хрестопоклонну неділю.

Високопреподобні отці душпастирі, преподобні сестри монахині та всі любі і дорогі в Христі Ісусі брати і сестри!

Слава Ісусу Христу!

Посередині Великого посту, ще задовго до Страсного тижня Церква ставить перед нами образ Чесного Хреста Господнього. Свята Церква пропонує вшановувати і поклонитися Святому Хресту Господньому. Вона хоче вселити всім бажання до кінця життя простувати услід за Господом.    

Період Хрестопоклонного тижня — це час, коли ми насамперед замислюємося не над тим, які тягарі ми несемо, а шукаємо серед них найважчий тягар, який насправді і є найбільш реальною проблемою в нашому житті — тягар гріха. Дивлячись на Розп'яття, споглядаємо у всій величі красу любові, яку на Голгофті явив Господь наш Ісус Христос.
Для нашого спасіння Спаситель Сам обрав Собі Хресний шлях життя. Початком цього шляху було народження в печері, продовженням - життя сповнене турботи та принижень, завершенням- Голгофа. На Голгофті Бог відкрив себе людині безмежною любов'ю. На Голгофі страждало Саме Добро, Сама Любов - Господь наш Ісус Христос, який узяв на Себе гріхи всього світу.
Все земне життя нашого Господа було безперервним подвигом любові, але на Голгофті воно засяяло таким дивним, Божественним світлом, перед яким померкло навіть сонце. Його безневинно прибивають до хреста, а Він у цей час благає Свого Небесного Отця: "Отче, прости їм, бо не знають, що роблять" (Лк. 23, 34). Хіба може бути щось вище й краще, ніж ця чудова молитва любові?
Сьогоднішнє євангельське читання найбезпосередніше дає нам нагоду пережити хрест, який несе Господь на Голгофту, як наш власний хрест, дає відчути життєвий тягар кожного з нас.  «Хто хоче йти за Мною, нехай відречеться себе, і візьме хрест свій, і слідує за Мною» (Мк. 8, 34). Як йти за Господом? Перш за все живою вірою в Нього, як дійсного Сина Божого, як нашого Визволителя.
«Хресту Твоєму поклоняємося, Владико...» Поклоняймося Животворящому Хресту Господньому, бо через нього примирилися з правосуддям Божим, усиновлені Богом Отцем ми стали спадкоємцями життя вічного. Поклонятися Хресту і цілувати його мусимо й тоді, коли стрічаємося з ним у житті: в наших пережиттях, скорботах, хворобах, у прикростях, невдачах, коли переживаємо втрати і нещас­тя, які посилає нам Господь.
Я хотів би навести такий приклад, пережиття однієї парафіянки, яка розповіла, історію пережиту в її родині. Це були важкі повоєнні роки. Голод і холод, але життя продовжувалось. У її бабці були три дочки. Старшу звали Зося. Одна зима для неї стала роковою. Як і багато інших дітей вона пішла возитись на санках. Та крига не витримала і вона провалилась в ополонку.
Важка застуда звалила її з ніг. З кожним днем ставало все гірше і гірше. В сім*ї продали корову-останню годувальницю сім*ї. Та вердикт лікаря в Станіславі(нині Івано-Франківськ) був невтішним: »На ноги вона вже не встане, а шлунок став, як марля.» Для Зосі звільнили колиску від меншої дитини. Проходив час. Та нічого в хаті не мінялося. Сусід дівчинці подарував маленьку гармошку, на якій та грала і складала свої дитячі хитромудрі пісеньки...
Пройшло три довгі роки. Йшла чергова Паска. На вулиці знаходився сільський млин, до якого привозили збіжжя селяни навіть з навколишніх сіл. До свят людей біля млина було дуже багато, а тому на подвір*ї завжди хтось ночував, чекаючи своєї черги. В останній тиждень посту на подвір*я зайшов старець і попросив поїсти. Бабця запросила його до хати. Люди були тоді бідні, але добрі і чуйні. В хаті була під вікном довга лавка і стіл, а в кутку була колиска, над якою висіла ікона Святого Миколая. Поївши, старець запитав: »хто там?» Бабця йому пояснила історію з хворою Зосею. «Вона встане,» -промовив старець. Та ніхто цьому не надав особливого значення. На ранок за старцем і слід простив. Прийшло велике Воскресіння Христове. Хоча в хаті невеселість, але Залишивши Зосю на двох молодших сестричок, пішла бабця до церкви освятити Паску.. У селі з давніх-давен ведеться такий звичай: хто швидше прийде з Паскою до хати-той швидше повеснує город. Та бабці було не до цього. Додому вона плелась остання. Підходить до дому, -а Зося сидить біля вікна. Зайшла з страхом до хати, а вона промовляє:
- Я так їсти хочу.
-Все , це кінець. Тільки перед смертю стає легше!- прошепотів дідусь.
Паску не їдять, а стали молитись.
Пройшло трохи часу. Взяв дідусь Зосю на руки і підніс до колиски. Підніс і завмер. Все ліжечко дитини було вкрите склом, яке посипалось з ікони Святого Миколая, яка висіла на стіні над колискою... Це величне свято підняло дитину з смертної постелі. Сила воскресіння така велика, що навіть ікона не витримала, коли дзвони Великодні лунали. А старець, який приходив, мабуть і був той Святий таємничий Миколай.
Пройшло понад шістдесять років. Сталось це в Перегінську. Зося живе і по нинішній день. Народила 4 дітей. Чоловіка і одного сина вже поховала. Та як не дивно, ще ні разу сама не була в лікарні.
Вірте в силу Христа. Тільки в ньому наше спасіння. Можливо ця історія зупинить хотя би одну людину, яка не поведеться на уловки різного роду сектантів, які плюють на хрест і топчуть ікони. Промовила ця жінка оповідаючи дану історію.
Хрест – то є шлях християнина і Церкви, шлях покори. Ми повинні щодень розпинати в собі гріх (разом з Христом), щодень помирати для гріха (разом з Ісусом), і щодень же й воскресати у життя вічне разом із Ним. 
Хрест то є сила Церкви. Духовними очима дивлячись на "начальника віри і виконавця Ісуса”, християнин черпає духовні сили в усвідомленні того, що після хресної смерті Господа прийшло воскресіння, що хрестом "переможений світ”, що якщо з Господом вмираємо, то з Ним і царювати будемо, і в явленні слави Його радітимемо й звеселимося (див. 1Петра 4.13).
Нарешті, хрест є і прапором (знаменом) Церкви. З того самого дня, як Спаситель ніс на Своїх плечах хрест на Голгофту і був дійсно розіп’ятий на справжньому, матеріальному хресті, – хрест став видимим знаком і знаменом християнина й Церкви. 
Хресна смерть Спасителя знищила підступи диявола і перемогла темні сили пекла. Диявол, що "праотця Адама звів деревом, Хрестом перемагається і падає повержений падінням дивним" говорить Стихира вечірні.
Одного разу три дівчини йшли по залізничних коліях і опинилися між двома зустрічними поїздами. Потяги пройшли - але всі троє дівчат залишилися живі. А в цей час за їх спинами стояло троє бісів і сперечалися між собою.
- Ти чого її під поїзд не штовхнув? - кажуть двоє третьому, - Такий зручний випадок, була б душа наша, в пеклі.
А той відповідає:
- Не міг: на ній хрестик, і нічого у мене не вийшло.
- А ти свою чому не погубив? Вона ж без хреста. - питають другого.
- Так, на ній хреста немає, але коли вона виходила з дому, то осінила себе хресним знаменням, і я теж нічого не міг зробити.
І третього біса запитали:
- Ну, а ти чого позіхав? Вона ж у тебе зовсім невіруюча!
- Так-то воно так, та її мати перехрестила на дорогу і сказала: "Іди з  Богом".  Тут я теж безсилий.
Ми не будемо ніколи здатні досвідчено довідатись, що значило для Христа вмерти на хресті, і навіть наша власна смерть не допоможе нам зрозуміти, чим була смерть для Нього: і як Безсмертя може вмерти? Тож Вдивляючись у Хрест Христовий, на якім він в муках вмирав за наші гріхи, стараймося також без нарікання нести свій особистий хрест, бо це є найкоротша і найпевніша дорога до нашого вічного щастя в небі. Пам’ятаймо що постійно відновлювати та поповнювати сили нам допоможе молитва, участь у Святій Літургії, Сповідь, Святе Причастя і добрі діла.
І, укріпивши свої немічні сили, кому сьогодні дуже важко хто знаходиться в важких пережиттях, скорботах, хворобах, у прикростях, невдачах, коли переживаємо втрати і нещас­тя, не нарікаючи на Господа, спішімо до храму Божого, обнімімо Хрест святий та поцілувавши його промовмо «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». Амінь.

Декан Калуський
митрофорний протоієрей
о. М. Бігун

Проповідь на Хрестопоклонну Неділю


Проповідь на Хрестопоклонну Неділю
Категорія: Життя парафії | Переглядів: 669 | Додав: Georgij | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:























Друзі сайту









Радіо ДЗВОНИ - онлайн трансляція



Copyright MyCorp © 2024