З благословення отця Михаїла Бігуна настоятеля храму св.Архистратига  Михаїла, з нагоди закінчення занять в недільній школі, діти разом з катехитом сестрою Маркеллою ЧСВВ та батьками побували в крехівському монастирі св.Миколая  оо.Василіян, що знаходиться в Жовківському районі Львівської області.

Діти чи не вперше побували в такому великому і красивому монастирі, який знаходиться на території заповідника.

 Перше, що вразило, це спів птахів, яким  заливався ліс, який ніби обгорнув стіни давнього монастиря. Склалося враження, що на тихому монастирському подвір`ї, за древніми мурами життя не підвладне часу, якого нам завжди бракує в місті, немає такого клопоту і гамору, все сповнене миром і спокоєм, таїнственною  Божою  присутністю   

 Попередньо, ще в дорозі, сестра Маркелла розповіла дітям, хто такі монахи, чому люди йдуть до монастиря, як називається їх одяг, зокрема сестер Чину Святого Василія Великого, які правила вступу до монастиря, що таке новіціят і чому виникає бажання більше служити Богу.

Брат Володимир провів для дітей в цікавій  і захоплюючій формі знайомство з монастирем його славною історією, правилами життя в монастирі. Розказав засновників монастиря оо.Сильвестра та Йоіла, про чудотворні ікони Пресвятої Богородиці та Св. Миколая-Чудотворця, про чуда, які сталися за посередництвом цих ікон. Розказував брат і про прихід радянських «визволителів» до монастиря і про те, що після них залишилося. Розповідав  брат про те, як солдати намагалися знищити ікони, про те як була врятована чудотворна ікона Богородиці, про те, як комуністи намагалися відвернути людей від Бога, про те, як намагалися знищити цілюще джерело заливши його бетоном. Це пробували робити кілька раз, але видно сам Бог не хотів, щоби це джерело було знищене. Тут бр.Володимир зауважив, що марним є намагання людини боротися з Богом. Діти з захопленням слухали історію крехівської обителі, історію її відбудови. Ставили багато запитань брату Володимиру. Також брат розповів про «небесний мобільний телефон ». Насправді  - це вервиця…Достатньо набрати «зернятка-номери» - і є зв'язок з Отцем Небесним (Отче наш) з Матінкою Божою (Богородице Діво). Ця розповідь захопила не тільки дітей, а й дорослих. Мабуть така розповідь буде спонукати дітей і нас в тому числі «тримати звязок», більше молитися на  вервиці.

Ми подякували брату Володимиру за чудову розповідь і за час, який він провів з нами. Діти приступили до чудотворних ікон, мабуть в кожної дитини були якісь прохання до Богородиці, до Св. Миколая… Помолившись і подякувавши  Богу за можливість бути в крехівській обителі, ми рушили до цілющого джерела та до печер.

Місце, в якому знаходиться джерело, вразило своєю красою і неповторністю. Тільки Богородиця могла обрати таке чудове місце для цілющої води. Таке місце справді зачаровує.

Діти подякували Богородиці і набрали водички, щоби відвезти її до своїх домівок.

Дорога до печер виявилась налегкою, адже довелося йти догори лісовою стежиною. Але на відміну від дорослих, дітям насправді не складало жодних зусиль, щоби піднятися вгору і чимскоріше подивитися, які ж то печери?

Печери або печерний монастир – це дві келії висічені в скалі. Їх зробили монахи Сильвестр та Йоіл, коли прибули в цю місцевість. Вони жили в цих печерах проводячи час в читаннях та молитві. Нашим екскурсантам важко було уявити, як можна було проживати в лісі серед скель, що ж доводилося їсти? Справді незбагненне життя монахів. Як насправді треба сильно любити Бога всім серцем, всією думкою, щоб зректися всього і піти від світу?

 Ця поїздка справила неабияке враження на наших маленьких паломників. Крехівський монастир назавжди залишиться в памяті дітей  місцем «Божої благодаті», місцем непідвладним часу, а тільки Богу і Його волі …

Поверталися ми додому радісні, сповнені благодаті, якої ми черпнули в крехівській святині, всю дорогу співали багато пісень, відгадували загадки, тішились тим, що веземо нашим рідним сувеніри на згадку про цю чудову подорож. Один хлопчик їхав без батьків, тому віз їм в подарунок молитовнички. Навіть в такий спосіб чудотворні місця благотворно діють на дітей і на всіх нас. «Не бороніть дітям приходити до мене, Таких бо Царство Небесне..» (Мр. 10, 16)

Ще діти пригадали, про свято  Зіслання Святого Духа. Сестра Маркелла провела вікторину на тему: Що ми знаємо про Святого Духа. І так з Божою допомогою, в розважаннях ми приїхали благополучно до Калуша.

                        Юрій Демків (Спілка Християнського Відродження)