Побожні калушани в час Великого посту завжди із трепетом очікують на Хресну дорогу, щоб вулицями Калуша разом нашим Спасителем зійти на Голгофу, співстраждаючи з Христом. Погожий вітряний недільний день 25 березня 2012 року зібрав біля храму Святого Архистратига Михаїла і дорослих, і дітей. І ось, Хресна Хода, організована деканом калуським УГКЦ отцем-мітратом Михайлом Бігуном та священиками деканату розпочалась. Це була одна з найбільш велелюдних Доріг в місті і під час цієї Хресної Ходи калушани і гості молилися за звільнення від наркотичної, алкогольної та тютюнової залежності тих, хто подолати цю недугу самостійно вже не в змозі. В часі Хресної дороги ми мали можливість зосередитись на проблемах залежності. Глибокі, зворушливі роздуми на стаціях не залишили байдужими, надіюсь, нікого. Ми привикли чомусь зневажливо відноситись до людей з такими проблемами, старатися не помічати їх, а співчувати швидше сім’ям, де живуть проблемні люди. Але саме такі люди потребують нашої молитви та опіки. Отець Славко Барбарич, який в 1983 році був офіційно призначений до Меджугор’я, опікувався Спільнотою "Ченаколо", де проходили реабілітацію наркомани і алкоголіки майже з усього світу. Саме для них о.Славко склав Хресну Дорогу, в якій молиться: – Ісусе, я молюся до Тебе за узалежненого. Ти знаєш його і любиш. Ти знаєш, що він втратив свободу і знищує себе. Він готовий пожертвувати всім і позбутися всього, але тільки ради задоволення своєї пристрасті. Поверни йому свободу і даруй сили звільнитися від рабства; – Я молюся також за тих, що потрапили в залежність від грошей і задля наживи безжалісно поширюють наркотики, алкоголь, тютюнові вироби; – Я молюся за тих, хто першим запропонував залежному наркотики. Просвіти, Ісусе, їхній розум і наповни їхні серця свободою, щоб надалі вони не чинили зла ближньому; – Дай нам ласку простягнути наші руки ближньому, щоб він знову піднявся; – Вчини нас подібними до Симона, щоб ми не були сліпими, але прозріли, а прозрівши, знали, як допомогти; – Ісусе, зціли душу і серце залежного, обдаруй його духовним багатством любові, віри, надії, щирості, чесності, істини і перш за все – волею до життя і здатністю жити у відвертості і мирі. Ісусовий хрест вулицями міста несуть священики і правоохоронці, батьки і діти, вчителі і бізнесмени, працівники культури і медицини, козаки і працівники підприємств, всі ті, хто хотів доторкнутись до хреста, який Христос перетворив із дерева ганьби на Дерево Спасіння. На кожній із чотирнадцяти стацій учасники Ходи, уважно слухаючи проповіді священиків і страждаючи із Ісусом, який наближався до місця Своєї страти, збагачувались духовно, усвідомлюючи що перед Воскресінням ще була молитва в Гетсиманському саду, бичування, вінчання терням, падіння під тягарем хреста, тобто падіння під вагою наших гріхів. І був Спаситель, Який Розіп’ятий висів між Небом і землею і був великий сірий камінь, який відділяв земне і Небесне.
Учасник Хресної Ходи Богдан Сімків
Хресна дорога
Дорога Хресна всіх чекає. Христа страждань приходить час, А Мати за Христом ступає І у дорогу кличе нас.
Посеред поглядів лукавих, Насмішок, фальші, перепон, Чи зможу я плече підставить, Як Киринейський Симеон?
Чи я зумію страх здолати, Як Вероніка, підійти, Щоб піт з Лиця повитирати, І далі за Христом іти?
Скатоване, побите тіло, Він тричі падав, та вставав, Юрба сміялась і ревіла, А Він, невинний, їм прощав.
Страждав, щоб нас порятувати, А ми, що падали не раз, Чомусь не хочемо вставати, Хоч вже давно вставати час.
