Про змішані поняття добра і зла

Все частіше і частіше можна побачити людей, які приходять до Церкви, шукаючи допомоги і захисту від «порчі» та «нанесення біди» за допомогою ворожби та магії. Безлад в сім’ї, раптові хвороби, незрозумілі явища в квартирі та інші подібні  речі, наводять на сучасних людей страх за своє життя чи приносять страждання через втрату життєвого щастя. І переступаючи поріг Храму, вони запитують священика: що робити? Як зняти порчу, як повернути тілесне здоров’я і сімейне благополуччя. Щоб відповісти на ці тривожні запитання цих людей, постараємося зрозуміти і визначити їхню життєву позицію.

З усією визначеністю можна сказати: під вплив чаклунства може бути піддана будь-яка людина, але як правило в сучасному світі такому впливу піддаються люди хрещені, але не церковні. Що це означає? По-перше, це ті люди, які вважають себе віруючими в душі. Дехто з них на цій основі не бачить потреби в Церкві: «Для чого ходити до Церкви, головне, щоб Бог був в душі!» Але набагато більше таких, які припускають, що час від часу заходячи до Храму Божого , поставивши свічку і недовго помолившись, вони «ходять до Церкви». Таке їхнє життя  є фактично відірване від життя Церкви Христової, від реальної Церкви, заснованої Господом нашим Ісусом Христом і утвердженої Його апостолами. Це є перша, найпоширеніша категорія людей, найчастіше піддана впливу ворожби.

По-друге, це люди, які навернулися до християнства вже у зрілому віці. Їх духовна напівграмотність буває деколи страшнішою від повної безграмотності людей, про яких я згадував раніше.

По-третє, до людей хрещених, але нецерковних можна віднести ще одну групу  людей. Я маю на увазі деяких постійних парафіян наших храмів. Вони відбувають всі святкові і недільні, а деколи й буденні богослужіння, знають, коли треба вдарити поклін, а коли не треба, як підійти до отця за благословенням і так дальше. Вони зберігають пости. Одним словом, все знають і все вміють, але не прагнуть  знайти в Церкві дух Христа через те, що бояться торкнутися своєї душі. Зовнішнє виконання церковних правил виявляється для них достатнім, щоб виправдати свою духовну лінивість, боязливість несіння життєвого хреста, страх перед необхідністю змінити свої принципи і привички.

Можна назвати ще багато подібних категорій, але для всіх них  є відоме визначення: нецерковний дух, в якому немає прагнення до всецілої любові до Бога. Комусь така потреба (всецілої любові до Бога і послуху Церкві) може видатися надмірною. «Отче, та ми не святі», – скажуть вони з образою. Але ж саме цього потребує від нас заповідь Божа: возлюби  Господа Бога свого всім серцем твоїм… (Мт. 22, 37). Не на половину возлюби, не на три четвертих, а саме всім серцем. Саме ця відсутність церковного Духа і є причиною багатолітнього закорінення нерозкаяності серця. А по мірі примноження нерозкаяних гріхів людина все більше і більше віддаляється від Божої благодаті, яка є єдиним захистом від підступів диявола. Отже захистом від магії, чародійства, порчі, вроків та всякого іншого злого містичного впливу є Божа благодать – тобто сила Духа Святого. Дух Святий перебуває в Церкві Христовій.

Відкриємо навмання  будь-яке рекламне видання. В розділі «послуги» поруч з пропозиціями засклити балкон, поставити стальні двері чи знищити тарганів, читаємо наступне: «поміч чародія – щоденно…», «будь-які магічні впливи», «чаклун в третьому поколінні допоможе у…», «гадання, порча, проблеми», «цілитель зніме порчу», «укріплення сімейних відносин» і так далі. Одним словом, знімай трубку і дзвони, номер телефону вказаний.

Зараз ми з вами живемо в час відкритого, можна сказати офіційного визнання зла, як явища, з яким не потрібно боротися. Таке відношення до явного зла часто допускається владою в нашій державі. Саме тому, коли телебачення показує чоловіка, який заявляє, що він потомствений чаклун, і цей потомствений чаклун починає вчити нас жити, у людей нецерковних вибивається ґрунт з під ніг. Вони втрачають орієнтир і перестають відрізняти, що таке добро, а що таке зло, де брехня, а де правда. А це якраз те, що потрібно ворогу людини – дияволу. Ще з часів Адама і Єви він добивався саме цього: змішати поняття добра і зла, щоб заплутати людину і звабити її злом під видом добра. Але в наш час темні сили діють особливо нагло і відкрито. Сьогодні ми можемо спостерігати цікаве явище. На початку 20 століття відкрито називати себе чаклуном, тим більше хвалитися цією професією було просто немислимо. Чаклун – це людина, яка свідомо творить зло і використовує для цього силу диявола. Тому раніше дії чаклунів часто піддавалися осуду. Але зараз ми бачимо, що зло має право на існування нарівні з добром. Чародій, чаклун, маг не бажає змінювати свою назву і не вважає за потрібне більше ховатися. А тепер для виловлення більшого числа довірливих «пацієнтів» чародій себе іменує «народним цілителем», екстрасенсорика – «нетрадиційною медициною», а відьма, якою в давні часи лякали нечемних дітей, тепер постає в рекламному образі якої-небудь доброї «бабусі Тані», та ще й з доданою її фотографією в національному костюмі.

Сучасним дітям буде ще легше привикнути до існування зла як до чогось не просто неминучого, але й симпатичного, навіть корисного. Здоровий імунітет проти зла, інстинкт внутрішнього самозбереження виявляється дуже легко загасити. Наших дітей на очах дезорієнтують добрими, милими домовичками і водяними, яким так важко жити без друзів. Потворні ляльки з диявольськими мордами говорять з телеекранів про дружбу і шляхетність. І не раз можна побачити, що вхід у дитячий «Чудо-парк» стереже Змій Горинич, який страшним голосом кричить на всю площу про свою любов до дітей, до яких він тепер накінець то добрався… Образ змія чи дракона в християнській традиції завжди був уособленням зла (диявола), і тому завжди позитивні герої боролися з ним і перемагали його. Тепер образ зла вже перестає бути злим. І коли вже дорослий розгублюється, коли зло постає добром, то що говорити про дітей, з їх простотою та довір’ям.

І так як же захиститися від чародія, чаклуна, цілителів різного роду, які можуть навести порчу, прокляти і таке інше? Таке запитання припускає, що людина ще не попала під дію диявольської сили, але тільки боїться попасти в ситуацію, про яку чула від близьких, знайомих. Їй страшно, їй хочеться відчути себе захищеною. Конкретна відповідь є: шукати захисту в Церкві Христовій. Ввійти в неї через Св. Тайни. Змінити своє життя на християнських основах: каятись, молитися, не осуджувати інших. В іншій ситуації, коли людина вже впевнена, що її врекли, зіпсували, прокляли, важливо зрозуміти, що зло їй спричинила не людина, а диявол, що нещастя сталося з нею через те, що вона сама відмовившись від Церкви, лишила себе Божого захисту. Що робити? Те саме: стати членом Христової Церкви, припинити пошуки ворога серед людей, уважно приглянутися до свого життя і внутрішнього стану. В будь-якому випадку захист від диявола є в Церкві, іншого захисту не існує.

о.диякон Андрій Сімків