Поучения Святих Великих Старців Варсануфія та Йоана (1-52)
15.06.2011, 19:46
Святі отці про молитву та духовну тверезість
1. Пильно дослухайся до себе, аби мати тобі завжди Бога перед собою, нехай і на тобі збудеться пророче слово: Завжди я бачив Господа перед собою, бо Він праворуч мене, щоб я не захитався (Пс. 15, 8).
2. Щодо теплоти й холодности скажу, відомо, що Бог назвався вогнем (Втор. 4, 24; Євр. 12, 29), який зігріває і розпалює серця й утроби (Пс. 25, 2). Отож, якщо відчуваємо холодність, призовімо Бога, і Він, прийшовши, зігріє наше серце своєю досконалою любов'ю не лише до Себе, а й до свого ближнього, і від лиця Його теплоти проженеться холодність ненависника добра. Терпеливо надіявся я на Господа, — каже Писання, — і Він зглянувся на мене, і вислухав молитву мою. І вивів мене з ями страж дання і з багна намулу (Пс. 39, 2-3). До цієї ями належить і нечутливість серця[1]. 3. Будь-який помисел (намір щось зробити), якому не передує тиша смирення, не від Бога походить, а явно з лівого боку. Наш Господь приходить із тихістю, а все вороже буває зі збентеженістю і сум'яттям. Отож, любий, роби все, що від тебе залежить, маючи страх Божий перед своїми очима, і дякуй Господові (коли звершиш). 4. Нехай запалає у твоїм серці той духовний вогонь, що про нього сказав Владика Христос: Вогонь прийшов Я кинути на землю (Лк. 12, 49), нехай закорениться в серці твоєму мир Господній (див. Кол. З, 15), щоб очиститися тобі від гніву й дратівливостi —цих лютих пристрастей. Нехай сподобить Господь твою душу закоренитися у незлобливості й у лагідності, аби стати тобі Христовим питомцем і незлобивим агнцем (Єр. 11, 19). Нехай бачать твої очі Бога, як очі чистого серцем (Мт. 5,8). 5. Не бажай отримати від мене правила. Дотримуйся розмислу, як стерновий, що спрямовує свій човен відповідно до вітру. Чини все розумно, і це запровадить тебе у життя вічне у Христі Ісусі Господі нашім. 6. Коли ми молимося, і Бог зволікає вислухати, то чинить Він це задля нашої користи, аби навчити нас терпеливости, а тому не треба вдаватися в тугу, мовлячи: ми молилися, а нас не вислухано. Бог знає, що є корисно для людини. 7. Гляди, щоб зненацька не вразило твій слух: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! (Мт. 25, 6; 11). Пам'ятай, що сказано про двері: вони були зачинені. Поквапся, щоб не залишитися тобі ззовні з юродивими дівами. Перейди своєю думкою від цього марнотного віку до віку иншого; полиши земне й шукай небесного; покинь тлінне й знайдеш нетлінне. Уникай думкою дочасного й наблизишся до вічного; досконало умри й досконало поживеш у Христі Ісусі Господі нашім. 8. Не лякайся жодної зі спокус, що повстають на тебе, аби тебе ж випробувати, бо не зрадить тебе Бог. Коли спостигне тебе щось подібне, не трудися вишукувати, яка причина цього, а призивай ім'я Ісуса, кажучи: Ісусе, поможи мені, — і Він почує тебе: Господь близький до всіх, що призивають Його (Пс. 144, 12). Не будь слабкодухим, а старанно прагни вперед і досягнеш, чого бажаєш, у Христі Ісусі Господі нашім. 9. Світле вчення Спасителя нашого ось яке: Нехай буде воля твоя (Мт. 6, 10). Хто щиро проказує цю молитву, той полишає свою власну волю й усе покладає на волю Божу. 10. Писання каже: Нехай зухвалість не виходить з уст ваших (1 Сам. 2, 3). А ти ж наважився розтулити вуста свої перед Богом і сказати, що пристрасті в тобі ослабли, замість того аби мовити: всі вони лежать у мені, як у сховку. За це й полишено тебе, і виявилося все твоє окаянство. Тож надалі пильнуйся неослабно, аби винищити вісім чужорідних народів. 11. Ти маєш зійти з Христом на хрест, бути прибитий цвяхами і проколений списом. Потерпи й благодари за все за словом: За все дякуйте (1 Сол. 5, 18). Очевидно ж, що благодать присутня і в скорботах, і в недугах, і у відраді. Безнастанно призивай Бога, і Він перебуватиме з тобою і подасть тобі силу в імені твоїм. 12. Утверджуй своє серце, не соромлячись, кладучи на ньому хрест в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, і вірячи, що це допомагає нам здолати голову ворога. 13. Якщо хочеш бути спокійний до всього, будь мертвий щодо всякої людини, і заспокоїшся. 14. Якщо ми мандрівники, то ними й будемо. Не вважаймо себе чимось, і коли ніхто не зверне на нас жодної уваги, будьмо спокійні. Більше за все старайся вмерти для всякої людини — і спасешся. Скажи своєму помислу: я вмер і лежу в гробі. 16. Не прийматимемо сум'яття від лукавих помислів, аби повставати й непокоїтися щодо ближнього: це відбувається не инакше, як за дією диявола. 17. Коли помисел навіює тобі зробити щось за Божою волею і ти віднаходиш в цьому радість і водночас скорботу, що чинить їй опір, то знай, що цей помисел від Бога, і присилуй себе потерпіти, за словом апостола: Умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним (1 Кор. 9, 27) — і виконай волю Божу. А помисли, що походять від демонів, насамперед сповненні сум'яттям і печаллю й манять за собою приховано й тонко, бо вороги одягаються в овечі одежі, тобто навіюють думки, на вигляд праведні, а внутрішньо суть вовки хижі (Мт. 7, 15), тобто викрадають і зводять серця простодушних (Рим. 16, 18) тим, що видається добрим, а насправді є шкідливе. Писання каже про змія, що він найрозумніший, а тому завжди пильнуй його голову, аби він не знайшов у тебе нори та й, оселившись у ній, не спричинив пустки. Тож знай, що тоді, як ти щось чуєш, мислиш чи бачиш, хоча трохи й збентежиться твоє серце, то це — від демона. Коли ж ти ще не досягнув духовної міри (і не можеш сам розрізняти помислів), то впокорися перед учителем (відкривай йому помисли) — нехай навчає тебе праведник милостиво (Пс. 140, 5), і без поради не чини нічого (Сир. 32, 2), нехай навіть щось видавалось би тобі на вигляд добрим, бо світло демонів згодом стає темрявою. 18. Справжній шлях полягає в тому, щоб те, що проходимо й залишаємо позаду, не вабило нас знову, бо тоді з'явимося ми на тому місці, з якого вийшли, гідні осуду, і труд наш буде марний. Лиши волю свою позад себе та й впокорюйся протягом усього свого життя, і спасешся. 19. Розбуди своє мисленне око, що задрімало через недбалість, щоб не заснути тобі на смерть (Пс. 118, 28; 12, 4). Не спи, нехай пізнає ум твій, як доглядати за твоєю доброю землею, аби не зросло в ній терпіння й не придушило зерна. Пильнуйся, бо навколо ходять безбожники (Пс. 11, 9). 20. Отче наш (всю молитву) звелено проказувати і досконалим, і грішним. Досконалим для того, щоб вони, пізнавши, чиїми синами стали, постаралися не відпасти від Нього. А грішним для того, щоб вони, із соромом називаючи Отцем Того, Кого часто ображали, засудили себе й розкаялися. 21. Якщо ти безнастанно молишся, за словом апостола (див. 1 Сол. 5, 18), то не потрібна тривалість, коли встаєш на молитву, бо ум твій увесь день перебуває в ній. Коли сидиш за рукоділлям, слід читати й проказувати псалми вустами й наприкінці кожного псалма молитися сидячи, наприклад: «Боже, помилуй мене, окаянного!» Якщо ж непокоять тебе помисли, то додай: «Боже! Ти бачиш скорботу мою, поможи мені». Але инколи треба вставати на молитву й вклякати, проказуючи подібні слова. Співати або читати псалми напам'ять слід уголос, якщо немає нікого поблизу. 22. Стосовно до ночі, то молися звечора дві години, лічачи їх від заходу сонця, і, закінчивши славослов'я, спи шість годин, потім устань на всенічну молитву й не спи решту чотири години. 23. Бажаючи омити скверни, омий їх сльозами, адже вони чисто омивають усіляку скверну. Допоки не змовкне твоя гортань, взивай до Ісуса: Наставнице, ми гинемо!'(Лк. 8, 24). Очисти своє серце від попелу й запали той вогонь, що його Господь прийшов вкинути на землю: він знищить усе це, і твоє золото стане чистим. Багато потрібно нам тверезости. 24. Дивно, як світські люди, намагаючись щось здобути, не звертають уваги ні на диких звірів, ні на напади розбійників, ні на небезпеки моря, ані на саму смерть і не слабнуть душею, лиш би здобути те, що бажають, хоча й не знають напевно, чи отримають його. Ми ж, окаянні та ліниві, отримавши владу наступати на гадюк і скорпіонів і на всю ворожу силу, та ще й чули: Це Я, не лякайтесь! (Йо. 6, 20), і знаючи без сумніву, що не своєю силою боремося, а Божою, що нас укріплює, — знемагаємо і нудьгуємо. Чому ж? Бо не прибилося наше тіло до Божого страху (Пс. 118, 120) і ми ніколи не забували їсти хліб (Пс. 101, 5) наш. Тому переходимо ми з одного в инше, що не прийняли досконалого вогню, якого Господь прийшов вкинути на землю (див. Лк. 12, 49). Цей вогонь спалив би і знищив би терня на нашій мисленній ниві. Полегша для себе, недбалість і любов до тіла не допускають нас повстати. 25. Досконала молитва полягає в тому, щоб бесідувати з Богом, не розсіюючись думками, збираючи всі свої помисли й почуття. Людина входить у такий стан, коли вмирає для всіх людей, для світу й для всього, що в нім є. І такий більше нічого не має говорити Богові в молитві, а лишень: Нехай буде воля Твоя в мені, — та й мати в умі, що стоїть перед Богом і з Ним бесідує. 26. Спогадів про те, що ти бачив, чув чи зробив, ніщо не нищить, окрім молитви, що поєднана зі смиренням, трудами та слізьми і з відкиненням своєї волі. 27. Пильнувати серце означає мати тверезий і чистий від помислу ум, що провадить боротьбу. Спершу ум нехтує свої помисли, а вже потім, коли ворог завважить недбалість, старається залучити його до боротьби. Коли хочеш довідатися, друг чи ворог тобі помисел, сотвори молитву й спитай його: Чи ти наш, чи ворогів наших? (Іс. Нав. 5, 13) — і він скаже тобі істину, бо зрада буває від недбалости. Не супереч (помислам), бо цього бажають вороги (і, бачачи це), не припинять нападати, а помолися на них до Господа, повергаючи перед Ним свою неміч, і Він може не лише відігнати, а й цілковито відняти їх. 28. Перебувати в келії — означає пригадувати свої прогрішення, плакати над ними й побиватися, бути пильним щодо себе, аби помисли не полонили твій ум. А якщо й полонять, то старатися якнайшвидше знову повернути його на своє місце. 29. Ум буває з'їджений звіром (подібний до тварини, що її поранила инша тварина) тоді, коли людина не поквапиться попередньо докорити собі. Такий ум має на собі сліди від укусів зубів і від терзання кігтів (звірів мисленних), тому й потребує лікування, тобто покаяння. 30. Коли повстає на тебе тіло, поспішно біжи з молитвою до Ісуса, і заспокоїшся. 31. Тому трапляється тобі осуджувати ближнього, що не вмерло ще в тобі самовиправдання: осуджуй себе й припиниш осуджувати инших. 32. Боязнь — сестра відчаю. Вона ослаблює серце й відриває його від Бога. Утікаймо від неї і розбудімо Ісуса, що спить у нас, гукнімо ж: Наставнице, спаси нас, бо гинемо! (див. Мт. 8, 25). І Він, уставши, заборонить вітрам, і вони затихнуть, а нам мовить: Це Я, не лякайтесь] (Йо. 6, 20). 33. Куди так далеко відійшов Ісус, що ти не можеш підійти до Нього й благати Його прийти на поміч? Чи ж не чує твоє вухо того, що співають твої вуста: Господь близький до всіх, що призивають Його, до всіх, що призивають Його у правді. Волю тих, що бояться Його, Він сповнить, і моління їх вислухає, і спасе їх (Пс. 144, 18-19)? Припади до Нього, і Він визволить тебе від твоїх внутрішніх панів і від їхніх зовнішніх рабів. 34. Благай доброту Того, Хто хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди (І Тим. 2, 4), аби Він дарував тобі духовну пильність, що розпалює духовний вогонь, який Він прийшов вкинути на землю (див. Лк. 12, 49). Господь і Владика неба і землі Бог дарує цю благодать усім, що просять Його з трудом і старанністю. І вона, прийшовши, просвічує очі ума, проганяє сон розслаблення та недбалости й очищує зброю, що заіржавіла на землі ледарювання. 35. Ісус нікого не відкидає: Він і одинадцятої години найняв робітників у свій виноградник. Припади до Нього і трішки потрудися, аби отримати тобі нагороду нарівні з усіма. Бог дарував тобі ум, віддай його Творцеві, присвячуючи небесному, думайте про горішнє, а не про земне (Кол. З, 12), і туди його спрямовуючи, де Він сам перебуває. Тільки таким чином кожен може звільнитися від старої людини. Ісус сказав апостолам: ви - сіль землі (Мт. 5, 13). Будь сіллю сам для себе, висушуючи й солячи (в собі) гнилизну і (знищуючи) червів, тобто лихі помисли. Бог і Спаситель наш хоче, щоб ми спаслися, але нам слід незмовкно взивати: «Спаси мене, Господи, і Він спасе». 36. Міра, яку треба шукати, є та, щоб перемінитися та очиститися від старої людини і надбати освячення душі й тіла. 37. Коли захопишся і згрішиш супроти когось ділом чи словом, піди до нього і вклонися, просячи прощення. І Бог, бачачи це, захистить тебе від твоїх ворогів. 38. Коли відійде зневіра? - Коли прийде наш Господь і звернеться до кульгавого, що сидить біля головних дверей, у його вухах почується радісний глас: встань і ходи. Тоді він зайде у святилище, ходячи, підскакуючи і хвалячи Бога (Ді. 3, 8), тоді й припиниться сон нудьги та лінощів. Тоді п'ять мудрих дів запалюють свої світичі й ликують із Нареченим у святому чертозі, не бентежачись, згідно із псалмоспівом: Вкусіте, і побачте, що благий Господь (Пс. 33, 9). Тоді припиняються боротьба, й осквернення, і порухи і панує святий мир Пресвятої Тройці, запечатується скарб і стає недоступний крадієві. 39. Як розлютилися біси на Йова, коли про нього свідчив Бог, і як, угадавши, що наблизився для юнака час очиститися, притьмом того затрясли (Мр. 9, 20): так само коли бачать, що хтось робить поступ, спокушують його із заздрости. Це буває Божим допустом, аби чоловік пізнав свою неміч і не запишався (отриманим) даруванням. 40. Посідати ім'я і славу, котрі вищі за ділання, зовсім не зашкодить тому, хто цим не насолоджується або не погоджується з тим, що про нього говорять. Так само як тому, на кого звели наклеп, що він убивця, а той нічого такого не сподіяв (не шкодить брехня). Такий має вважати, що люди добре про нього думають, не знаючи, який він насправді. 41. Маєш настанову святого апостола, що каже: тримайте те, що добре (1 Сол. 5, 21). Будь-яке діло, що його чоловік звершує у страсі Божому, приносить користь його душі. Отож бесідуй з отцями, якщо ця бесіда приносить тобі користь. Я ж вважаю, що й бесідувати заради Бога добре і не бесідувати Бога ради теж добре. 42. Зм'якши своє серце, і воно обновиться. Скільки зм'якшиш його, стільки знайдеш у нім думок для вічного життя у Христі Ісусі Господі нашім. 43. Відкидати свою волю тому, хто перебуває у своїй келії, означає не дбати про тілесний спокій у всіх його видах. Плотська воля полягає в тім, щоб задовольнити тіло в якомусь випадку, і тому, якщо не задовольняєш його, знай, що, перебуваючи в келії, відсікаєш свою волю. А воля, що її навіюють демони, полягає в тім, аби себе виправдовувати й у себе вірувати, і тоді цю людину вони ловлять. 44. Чи добре повчатися в молитві: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене», чи краще повчатися в Божественному Писанні й стихословити псалми? - Треба робити те й те: трохи того й трохи цього навпереміну, як написано: / те слід робити, і того не слід лишати (Мт. 23, 23). 45. Творити молитви в кінці свого молитовного правила про мир Церков, про владу, про всіх людей, убогих, вдів та про инших - добре, бо про це заповідав апостол. Але, виконуючи це, треба усвідомлювати себе негідними й такими, що не мають на це сили. Добре молитися і про кожного, хто просить молитви. Бо слово апостола: Моліться один за одного, щоб вам видужати (Як. 5, 16). Дехто й за апостолів молився. Хто не дбає про заповідь, той сам себе осуджує, а тому можеш чи ні, присилуй себе виконувати заповіді. 46. Відвідати брата добре, а пустословити зле. Саме діло навчить тебе, як чинити: навідайся до ближнього й утримайся від пустослів'я, наслідуючи співбесідування святих Отців. 47. Що таке добра і зла воля? Усілякий тілесний спокій огидний нашому Богові, бо Він сам мовив: Тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя (Мт. 7, 14). Обрати цей шлях є добра воля, і той, хто дотримується його у всілякому ділі, добровільно вибирає собі скорботу за своєю силою. Чи не знаєш, що каже апостол: Умертвляю своє тіло і поневолюю (1 Кор. 9, 27). Бачиш, що божественний муж добровільно поневолює своє тіло, хоча воно й опиралося цьому? Той, що має добре бажання спастися, до кожної дії, яку змушений вчинити, додає трохи скорботи. Приміром: можу спати на м'якій постелі, але, обираючи невелику скорботу, із власного бажання вкладаюся на рогожі й под. Це і є воля за Богом. Тілесна ж воля полягає у протилежному, тобто аби у всьому мати спокій. Важко осягнути спасіння! І як помиляється той, хто думає спастися, у всьому себе задовольняючи! Небесне Царство отримають ті, що силують себе (див. Мт. 11, 12). Якщо трохи не присилуємо себе, тож як можемо спастися? 48. Зранку напастують помисли. Як бути? - Коли хто байдикує, то прислухається до помислів, що приходять до нього. А коли буває зайнятий, то немає в нього часу їх приймати. Отож, зраненька тримай жорна (ум під своєю владою) й молотимеш пшеницю на хліб для поживи. Якщо ж твій суперник тебе випередить, то замість пшениці молотимеш ним (жорнами-умом) полову. 49. Як сподобитися чистої і духовної молитви? – Позаяк Господь наш Ісус Христос мовив: Просіть, і вам дасться; шукайте і знайдете; стукайте, і вам відчинять (Лк. 11,9), то молися самому благому Богові, аби Він послав Святого Духа Утішителя, і той, прийшовши, навчить тебе усього й відкриє тобі всі тайни. Його шукай собі в керманичі. Він не допустить омани чи розсіяння в серці, не допустить недбалости чи зневіри або дрімоти думки. Просвітить очі, утвердить серце, піднесе ум. До Нього припади, Йому віруй, Його полюби, бо він умудряє безумних, насолоджує думку, подає силу, чистоту, радість і правду, вчить довготерпіння й лагідности, любови і миру та їх дарує. 50. Від недужого Господь не вимагає тілесної служби, а духовної, тобто молитви. Бо Він каже: Моліться без перерви (1 Сол. 15, 17). Давай тілу трохи менше, ніж воно вимагає, бо отцівський шлях полягає в тому, щоб у своєму перебуванні не обтяжуватися ні питтям, ані їжею. 51. Не дозволяй собі роздумувати про помисли, що до тебе приходять, а вкинь перед Богом свою неміч, мовлячи: «Господи! Я у Твоїх руках, поможи мені й визволи мене з рук їхніх». А помисел, який затримується в тобі й тебе поборює, вияви своєму авві, і він, з Божою поміччю, зцілить тебе. 52. Не занедбуй вивчати псалми, бо й це належить до духовного ділання, та й старайся проказувати їх напам'ять — адже це тобі корисно.
51. Не дозволяй собі роздумувати про помисли, що до тебе приходять, а вкинь перед Богом свою неміч, мовлячи: «Господи! Я у Твоїх руках, поможи мені й визволи мене з рук їхніх». ГОСПОДИ!!!!! Я В ТВОЇХ РУКАХ!!!!!
Щодня відкриваю "поучення", це для мене дійсно те, що варто по-трошки розважати. Який глибокий сенс навіть в тому, що я не можу всього виконати, але тим не менше не заважає мені прагнути мати на губах хоч трішки смаку неба...
Щиро дякую за чудовий підбір матеріалів для "Духовної поживи". А щодо "Поучення Святих Старців Варсануфія та Йоана" слів не знаходжу. Я собі їх роздрукувала, щоб були перед очима, опрацьовую з маркером. Читаю, тішуся, утихомирююся. Наповнююся Божою Мудрістю. Дякую Богові за тебе, Юрочко.
