Українська
Греко-Католицька Церква

Четвер, 14.12.2017, 23:44

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гості" | RSS
Головна | Духовна пожива | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Розділ сторінки











Форма входу





Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 191

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Головна » Файли » Моя мандрівка великим постом

Піст – пора слухання і послуху, молитви і посту, щоб не бути маловірами
14.04.2013, 19:43
Дорогі браття і сестри у Христі, в п’яту неділю Великого Посту під час Божественної Літургії читається Євангеліє, в якому Христос ізціляє юнака, наказуючи злому духові вийти. Дивна репліка Ісуса «О роде невірний!», яка звертає увагу на віру. З часом відповідаючи на запитання засоромлених апостолів, вказує і нам на умови і засоби успішної боротьби з ворогами нашого спасіння: "Цей рід(диявольський) нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом.

При чому тут піст і молитва? – природно виникає запитання? Господь, нагадує про ту єдину Заповідь послуху, яка була дана нашим прабатькам в Едемі і порушення якої повернуло хід історії людства, наслідки якогоми відчуваємо і по-сьогодні. Слухати Бога – це дорога, яка веде людину до Царства Божого. Згадуємо поучення апостола Павла, що віра народжується із слухання. Слухати і послухати Бога – це шлях до отримання Божественного дару віри.

Ми хочемо боротися із злом, але якщо у нас віра слабша за віру диявольську? А він слухає Бога! Зверніть увагу, що злий дух кожного разу виконує Волю нашого Спасителя, повинується Йому. Нажаль, це про нас не скажеш. Не добре є ставити в приклад порівняння нас із нашим ворогом, але це може бути поясненням на ті сумніви, які постають у нас після негативних результатів у боротьбі із злом.

Піст – послух Богові. Молитва – слухання Бога.
Нехай у цей час, стриманості і молитовного перебування з Богом, буде для нас можливістю зросту нашої віри в Бога і в Боже слово.

Також згідно із традиції Східної Церкви сьогодні робимо спомин святого преподобного Івана Ліствечника, великого подвижника, що умів бути прикладом для нас в слуханні Бога, адже 40 років пробував у мовчанні і слуханні Бога. Він є автором духовного твору, відомого під назвою «Ліствиця», задля якого монах і здобув назву "Ліствечник”.

У цьому творі є поучення щодо нашого спасіння, яке вимагає від людини самозречення і духовних подвигів. «Ліствиця» вказує найперше на очищення гріховної нечистоти, викорінювання пороків і пристрастей в старій людині; і закликає до відновлення в людині образу Божого. Хоча книга була написана для монахів та кожний християнин, що живе у сучасному світі, отримає в ній допомогу у духовному житті з Богом.

Сьогодні зупинимось над одним із ступенів «Ліствиці» (22-ий), що розкриває подвиг знищення пихатості, марнославства, самовивещення, самозахопленості, гордовитості

Преподобний Іоан пише: «Пихатість висловлюється при кожній чесноті. Коли, наприклад, зберігаю піст – пишаюсь, і коли, приховуючи піст від інших, вирішую їсти, знову пишаюсь – розсудливістю. Одягнувшись в світлий одяг, перемагаюся шанобливістю і, переодягнувшись у дрантя, пишаюсь. Якщо почну говорити – потрапляю під владу пихатості. Якщо захочу мовчати, знову вдаюся до неї. Куди не поверни це терня, воно все стане колючками догори. Пихатий… на перший погляд шанує Бога, а в дійсності більше прагне догодити людям, аніж Богові… Люди високого духу зносять образу благодушно і охоче, а слухати похвали і не відчувати ніякої приємності можуть тільки святі і непорочні… Коли почуєш, що ближній або друг твій в очі або поза очі лихословить тебе, похвали і полюби його… Не той показує упокорювання, хто сам себе лає: як бути нестерпним самому собі? Але хто, збезчещений іншим, не зменшує своєї любові до нього… Хто звеличився природними даруваннями – щасливим розумом, високою освіченістю, читанням, приємною вимовою і іншими подібними рисами, які легко здобуваються, той ніколи не набуває надприродних дарів. Бо хто в малому не вірний, той і в великому буде не вірний і пихатий. Часто трапляється, що Сам Бог упокорює пихатих, насилаючи несподіване безчестя… Якщо молитва не винищить пихатого помислу, пригадаймо розлучення душі з тілом. Якщо і це не допоможе, злякаємо його ганьбою Страшного Суду. «Той хто підноситься, буде понижений» вже навіть тут, раніше майбутнього обітованого життя. Коли ті, що хвалять, або краще – ліствиці, почнуть хвалити нас, негайно пригадаймо всі беззаконня свої і знайдемо, що ми зовсім не вартуємо того, що нам приписують».

Ці та інші слова поучення із «Ліствиці вказують на важливість нашого спасіння від тихого ворога, що хоче відняти від нас Цаство Боже. Зуміймо із смиренністю відкритися до слів духовного старця і прислухатися до його порад, які багатьом духовним чадам були у пригоді, а може і нам стануть.

Джерело:Rozdum.org.ua

Категорія: Моя мандрівка великим постом | Додав: Georgij
Переглядів: 419 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:























Друзі сайту









Радіо ДЗВОНИ - онлайн трансляція



Copyright MyCorp © 2017