 МАРІЯ ТА ЄЛИЗАВЕТА
Євангельський фрагмент (Лк 1 39-56) вводить нас в суть усього євангельського послання. Він показує природу Божого Сина. Уся сцена відвідування нагадує пісню Анни – матері пророка Самуїла (1 Сам 2,1-10). Це є визнанням віри, в якому Марія не тільки подає короткий зміст спасіння, а й прославляє доброту та милосердя Бога.
В історії вибраного народу в Старому Завіті ми бачимо багато чудесних втручань Бога. Частіше за все підкреслювався випадок, пов’язаний із Виходом з єгипетської неволі (Второз 10,21; 11,7; Суд 7).
Ми знаходимо тут важливу залежність: заповідь обітниці – та її виконання. Для Марії великою річчю є дівиче зачаття Божого Сина. Таким чином Бог зреалізував обітницю, яку дав Аврааму та його потомству. Тому Марія прославляє Бога за Його любов і опіку над людьми.
Кантик характеризується теоцентричним змістом. Марія дякує Богу за благодіяння, виявлені до вибраного народу та до неї самої як до доньки цього народу. Тільки Він є гідний прослави та вдячності. Господь всесвіту перебуває в самому центрі життя Марії, тому в ній народжується радість, яка проявляється в прославі Бога.
Також цей уривок має тринітарний вимір. Марія проголошує святість Божого імені, прославляє Його милосердя (Лк 1 50-54). Зачаття Божого сина від Святого Духа є приводом для радості. Грецьке слово Киріос – Господь, є тлумаченням єврейського Адонай, яким в єврейській Біблії замінювали ім’я Бога JAHWE. У цьому місці до Ісуса був уперше прикладений титул Господь, який у Старому Завіті стосували до Бога.
Євангеліє не вказує конкретного місця, де відбулася зустріч Марії та Єлизавети. Пізня традиція з VІ ст., вказує Аін-Карем як місце, де мешкали Захарій та Єлизавета. Ця місцевість розташована за декілька кілометрів на захід від Єрусалиму. Дорога, яку мала пройти Марія після Благовіщеня, простягалася приблизно на 140 км, а подорож нею могла тривати близько чотирьох днів. Маріологійний зміст вказує нам поставу Марії як слугині слова (покори) та чину (допомога ближньому, молитва прослави).
Зустрічаються дві жінки, стосовно яких Бог вчинив особливі знаки. Обоє зачали внаслідок Божого діяння. Вони є переповнені радістю. Марія та Єлизавета мають глибоку та зрілу віру. Кажуть про те, ким є Бог і що вчинив в їхньому житті.
Прославлення Бога є характерною рисою віруючих людей, які пізнали Бога і залишаються з Ним в близьких стосунках. Тому Марія в своїй молитві, повної прослави та вдячності, описує діяння Бога в історії Ізраїлю. Вона згадує Його імена: Бог, спаситель, могутній, святий, милосердний, вірний, всемогутній, сильний, добрий, заступницький.
Плодом зустрічі обох жінок була виняткова та урочиста прослава Бога.
Зустріч із особою глибокої віри є завжди плідною, бо приносить радість, внутрішній мир, зміцнює віру та схиляє до молитви, сповненої вдячності. Тому, якщо ми прагнемо бути щасливими та радісними, – шукаймо та зустрічаймося з такими людьми. Хвилина зустрічі з людиною, яка любить Бога, є набагато ціннішою, ніж години, перебуті з Його ворогами. Джерело : Католицький вісник
|
