Українська
Греко-Католицька Церква

Неділя, 20.08.2017, 07:09

Слава Ісусу Христу! Гість | Група "Гості" | RSS
Головна | Духовна пожива | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Розділ сторінки











Форма входу





Пошук

Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 189

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Головна » Файли » Як поводити себе в церкві

Слово святого отця нашого Йоана Золотоустого про повагу до священства
13.07.2012, 15:45

Хто шанує священика, той буде шанувати й Бога, а хто став зневажати священика, той поступово дійде колись і до образи Бога. «Хто вас приймає, - сказав Господь, - той Мене приймає» (Мт. 10:40); священикам Його, сказано в іншому місці, віддавай шану (Сир. 7:29).

Юдеї стали зневажати Бога через те, що зневажали Мойсея, що кидали у нього камінням. Хто благоговіє перед священиком, той тим паче буде благоговіти перед Богом. Хоча би священик був нечестивий, але Бог, бачачи, що ти через благоговіння перед Ним шануєш навіть не гідного честі, Сам віддасть тобі нагороду. Якщо «хто приймає пророка, тому що він пророк, - як говорить Господь, - той одержить пророчу нагороду» (Мт. 10:41), то, звичайно, отримає нагороду й той, хто шанує священика, слухає його і скоряється йому.

Якщо в ділі приймання подорожніх, коли ти не знаєш, кого приймаєш до себе, ти отримуєш таку нагороду, то тим паче отримаєш, якщо будеш коритися тому, кому коритися повелів Господь. «На катедрі Мойсея, - сказав Він, - розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять» (Мт. 23:2-3). Хіба ти не знаєш, що таке – священик? Він – ангел Господа. Хіба своє говорить він? Якщо ти його зневажаєш, то зневажаєш не його, а того, хто висвятив його, - Бога. А звідки, скажеш, відомо, що Бог висвятив його? – Але, якщо ти не переконаний у цьому, то суєтна твоя надія; бо , якщо Бог нічого не здійснює через нього, то ти ані хрещення не маєш, ані таїн не причащаєшся, ані благословень не отримуєш, і, отже, ти не християнин. Як, скажеш, невже Бог висвячує всіх, навіть і недостойних? Усіх Бог не висвячує, але через усіх Сам Він діє, хоча би вони були й недостойними, задля спасіння народу. Якщо задля народу Він говорив через ослицю і Валаама, чоловіка нечестивого (Чис. 22), то тим паче – через священика. Чого не робить Бог задля нашого спасіння? Чого не промовляє? Чого не діє? Якщо Він діяв через Юду й через тих пророків, котрим говорить: «Я вас не знав ніколи! Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня» (Лк. 13:27; Мт. 7:23), і котрі виганяли злих духів, то тим паче буде діяти через священиків. Коли ми починаємо досліджувати життя тих, які начальствують, то хочемо самі бути рукоположниками учителів, і таким чином спотворюється все: ноги опиняються вверху, а голова внизу. Послухай Павла, котрий говорить: «Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський» (І Кор. 4:3); і ще: «Ти ж чого судиш брата твого?» (Рм. 14:10). Якщо ж не слід осуджувати брата, то тим паче вчителя. Якщо би Бог повелів тобі це, то ти вчинив би добре, і грішив би, не вчиняючи так; але якщо навпаки, то не будь зухвалим і не виходь за свої межі. На Арона, коли був зроблений тілець, повстали спільники Кораха, Датана й Авірама (Чис. 16); то що, чи не загинули вони?

Кожен турбуйся про свої справи. Хто викладає неправдиве вчення, того не слухай, хоча би він був Ангел; а якщо хто викладає правдиве вчення, то дивися не на життя його, а на слова. Ти маєш Павла, котрий навчає тебе потрібному і ділами, і словами. Але, скажеш, священик не дає бідним і недобре керує справами. Звідки це тобі відомо? Раніше, ніж дізнаєшся достовірно, не засуджуй, бійся відповідальності. Багато що осуджують за підозрою. Наслідуй твого Господа; послухай, що Він говорить: «Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах,що доходять до мене, щоб знати» (Бут. 18:21). Якщо навіть ти дізнався, дослідив і бачив, і тоді чекай на Суддю, не переймай для себе права Христового; Йому належить право – судити, а не тобі; ти – останній раб, а не Господь; ти – вівця, тож не суди пастиря, щоби тобі не бути покараним і через те, у чому звинувачуєш його. Але чому, скажеш, мені він говорить, а сам не робить? Не сам він говорить тобі. Якщо ти скоряєшся тільки йому, то не отримаєш нагороди; тобі заповідає Христос.

Що я кажу? Навіть Павла не слід було би слухатися, якщо би він говорив що-небудь від себе, щось людське, але треба слухатися його, як Апостола, який має в собі Христа, Котрий говорив через нього. Тож не будемо судити чужі діла, а кожен свої; досліджуй краще власне життя. Але, скажеш, священик повинен бути кращий за мене. Чому? Тому, що він священик. Чого ж він не має більше, ніж ти? Чи трудів, чи небезпек, турбот чи скорбот? Чим же він не кращий за тебе, маючи все це? Але якщо він і не кращий за тебе, то навіщо тобі, скажи мені, треба занапащати самого себе? Слова твої походять від гордості. Звідки ти знаєш, що він не кращий за тебе? Він, скажеш, краде й святотатствує. Звідки, людино, ти знаєш це? Навіщо сам ти прямуєш до прірви? Коли хто-небудь скаже тобі, що такий-то приховує в себе царську порфиру, то ти, хоча би й знав це, замикаєш вуста; хоча би й міг викрити його, відразу відступаєш і робиш вигляд, ніби нічого не знаєш, не бажаючи зазнавати зайвої небезпеки; а тут ти не тільки не відступаєш, але й сам накликаєш на себе зайву небезпеку. Такі слова твої не безвідповідальні, бо послухай, що говорить Христос: «Кажу бо вам: за кожне пусте слово, яке скажуть люди, - дадуть відповідь судного дня за нього» (Мт. 12:36).

В усякому разі, якщо ти вважаєш себе кращим за іншого й не зітхаєш, не б’єш себе в груди, не схиляєш голови, не наслідуєш митаря, то ти занапастив себе, хоча би ти був справді кращий. Ти кращий за іншого? Мовчи ж, щоби тобі залишитися кращим; а як тільки будеш говорити, то втратиш усе. Якщо будеш так думати про себе, то ти вже не такий; а якщо не будеш так думати, то здобудеш ще більше. Якщо такий грішник, як митар, визнаючи гріхи свої, вийшов виправданим, то чого не здобуде той, хто, не будучи таким грішним, усвідомлює себе таким? Поглянь на власне життя. Ти не крадеш? Але ти грабуєш, чиниш насилля, здійснюєш незліченну кількість інших подібних справ. Кажу це не для того, щоби похвалити злодійство, ні, я готовий гірко плакати, якщо справді знайдеться така людина, чому, проте не вірю. Наскільки великий гріх – святотатство, про те й сказати не можна; але я шкодую вас, не хочу, щоби ваші чесноти зникли через осудження інших. Що, скажи мені, гірше за митаря? Справедливо, що він був і митар, і винен у багатьох злочинах; але фарисей, сказавши тільки: «…я не такий… як оцей митар» (Лк. 18:11), втратив усе. А ти говориш про священика6 «Я не такий, як оцей святокрадець», і чи не втрачаєш усього? Я змушений говорити це й заперечувати такі розмови не через те, щоби я був упереджений щодо священиків, але через те, що побоююсь за вас, як би ви не знищили ваших чеснот подібним вихвалянням і осудженням інших. Послухай напучення, котре дає Павло: «Кожний нехай добре перевіряє своє діло, - говорить він, - і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими» (Гал. 6:4).


Скажи мені: якщо ти, отримавши рану, прийдеш до лікарні, то невже замість того, щоби прикладати ліки й лікувати рану, ти станеш дізнаватися про лікаря, чи має він рану, чи не має? І якщо він має, то чи турбуєшся про це? І через те, що він має її, чи залишаєш ти свою рану без лікування й чи говориш: йому, як лікареві, належало би бути здоровим, але через те, що він, будучи лікарем, сам нездоровий, то й я залишу свою рану без лікування? Так і тут: якщо священик не добрий, чи буде це втіхою для підлеглого? Ніскільки. Він отримає певне покарання, отримаєш і ти належне й заслужене. Учитель виконує лише службу. «Усі будуть, - говорить Писання, - поучені Богом» (Йо. 6: 45); «не буде більш один одного навчати…, казавши: Спізнайте Господа! Усі бо вони будуть Мене знати. Від найменшого до найбільшого між ними» (Єр. 31:34). Навіщо ж, скажеш, він головує? Навіщо займає таке місце?

Не будемо, умовляю вас, говорити погано про вчителів, не будемо розмірковувати про них, щоби не зашкодити самим собі; будемо досліджувати свої діла й ні про кого не відгукуватися погано. Посоромимося того дня, у який він просвітив нас хрещенням.

У батькові, хоча би він мав безліч слабкостей, син приховує все: «Не вихваляйсь, - говорить Премудрий, - безчестям твого батька – нема бо тобі слави в батьковім безчесті» (Сир. 3:10). Якщо так говориться про плотських батьків, то тим паче треба сказати про отців духовних.

Посоромся: він щодня служить тобі, пропонує читання Писання, для тебе прикрашає дім Божий, для тебе чуває, за тебе молиться, за тебе предстоїть і клопочеться перед Богом, за тебе просить, для тебе здійснює все своє служіння. Цього посоромся, це уявляй і підходь до нього з усім благоговінням. Він не добрий? Але, скажи мені, що з цього? І добрий хіба сам дає тобі великі блага? Ні; все учиняється по твоїй вірі. І праведний не принесе тобі ніякої користі, якщо ти – невіруючий; і нечестивий ніскільки не зашкодить тобі, якщо ти – віруючий. Бог діяв і через волів при ковчезі, коли хотів урятувати народ свій (І Сам. 6).

Хіба життя священика чи доброчесність його може здійснити що-небудь подібне? Дари Божі не такі, щоби вони залежали від священицької доброчесності; все походить від благодаті; діло священика – тільки відкривати вуста, а все здійснює Бог; священик же виконує тільки видимі дії. Згадай, яка відстань між Йоаном та Ісусом Христом; послухай, що говорить сам Йоан: «Мені самому треба хреститися в Тебе…» (Мт. 3:14); і ще: «…я Йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі» (Йо. 1:27); і, одначе, незважаючи на таку відстань, при хрещенні від нього, на Ісуса зійшов Дух, котрого не мав Йоан. «Від Його повноти, - говорить Писання, - прийняли всі ми…» (Йо. 1:16), і, одначе, Дух не зійшов раніше, ніж здійснено було хрещення; проте й не Йоан зробив те, що Він зійшов. Навіщо ж так було? Щоби ти знав, що священик учиняє тільки видимі дії. Немає жодної людини, котра би була віддалена від іншої так далеко, як Йоан від Ісуса; і, однак, Дух зійшов на Нього при хрещенні від Йоана, щоби ти знав, що все влаштовує Бог, що все здійснює Бог. Я хочу сказати дещо дивне, але ви не дивуйтесь і не бентежтесь. Що ж саме? Приношення (в Євхаристії) одне й те ж саме, хто би не здійснював його – Павло чи Петро; воно те ж саме, котре Христос дав учням своїм; те ж саме й сьогодні здійснюють священики; це аніскільки не нижче за те, бо й це не люди освячують, а Сам Бог, Який освятив його й тоді. Як слова, які промовляє сьогодні священик, є ті ж самі, котрі промовив Господь, так і приношення є те ж саме; однаково і хрещення те ж саме, котре Він дав.

Так усе залежить від віри. Дух Святий відразу зійшов на Корнилія, коли він попередньо явив те, що вимагалося з його боку, й виявив віру. І це приношення є тіло Христове так само, як і те; а хто вважає, що воно нижче за те, той не знає, що Христос і сьогодні присутній, і сьогодні діє. Отже, знаючи це, - бо не даремно ми говорили все це, але для того, щоби виправити ваші думки і зробити вас більш обережними на майбутнє, - постарайтеся виконати сказане на ділі. Якщо ми будемо завжди слухати, а ніколи не робити, то від сказаного не буде нам ніякої користі. Тож будемо ретельно слухати, будемо старанно дослухатися до сказаного, закарбуємо це в умі нашому, зобразимо назавжди в совісті нашій, і ненастанно будемо звеличувати Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Категорія: Як поводити себе в церкві | Додав: Georgij
Переглядів: 542 | Завантажень: 0 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 3
2  
Супер! Але все сплошним єдиним текстом важко читати . Багато фраз, які б я виділила "жирним" текстом, розмежувала абзацами. Ці повчання Івана Златоустого дуже актуальні для всіх нас. Дякую

3  
Виправив, на власний розсуд, бо твори Й.Золотоустого такими великими абзацами і йдуть, принаймі я так бачив, може деінде....
дякую!

1  
Обговорення по темі тут

Ім`я *:
Email *:
Код *:























Друзі сайту









Радіо ДЗВОНИ - онлайн трансляція



Copyright MyCorp © 2017