Мирон Керуль-Кмец. Тридцять друга неділя по Зісланню Святого Духа
Тридцять друга неділя по Зісланню Святого Духа
Лк. 19:1-10
Ісус у Закхея
Напевно погодитесь, що люди завжди свідомо або й несвідомо, шукають щастя. Адже хто би хотів бути нещасливим? Це шукання щастя зумовлює наш вибір. Обираємо собі напрям свого життя і гадаємо, що принесе щастя. Хтось вважає, що щастя приносять гроші, матеріяльне забезпечення. Інший шукає щастя в успішній кар’єрі. Ще інший – у надмірній дбайливості про тіло, думаючи, що щастя приховане у здоровому тілі. Можна багато перераховувати хибні шляхи до щастя або неправильні уявлення про нього. І кінець-кінцем багатий, успішний і здоровий чоловік робить висновок, що досягнув багато матеріального добра, але не щастя.
Щастя не знайдемо в матеріальних благах. Щастя в тому земному світі є слабким відблиском будучого вічного щастя. Знаходимо його тоді, коли стараємося жити вже тут, на землі, небесним життям.
Дуже гарно нам це розповідає оповідання про Закхея, котрий був головним митарем у Єрихоні. Єрихон було тоді квітнучим палестинським містом. Лежало в добре зрошеній оазі з теплим кліматом, що було сприятливим для вирощування різних рослин. Міські мури славилися своєю могутністю. Вважали їх непереможними. Через це багато називало Єрихон своєю батьківщиною.
Закхей, як відомо, мав би бути дуже щасливим. Належав до верхівки суспільної драбини. Робота головного митаря йому приносила дуже великий прибуток, котрий собі ще прибільшував незаконним і несправедливим збиранням податків. З погляду дочасності йому, отже, нічого не бракувало. Мав добре здоров’я і неабияку силу, бо був спроможний вилізти аж на смоковницю.
Та насправді чогось йому не вистачало. Не був щасливим. Цей його внутрішній стан, ця його внутрішня порожнеча проявилася, коли через Єрихон проходив Ісус Христос. Закхей про Нього вже багато чув. Не лише про чудесні зцілення, але й про науку, котру проголошував. Несвідомо відчував, що Христос може подарувати те, чого йому бракує. Тому вирішив, що мусить Його бачити. І зробив для того дійсно все. При зустрічі з Христом Закхей отримав великий дар, відчув новий зміст життя і це йому принесло щастя.
Браття й сестри. Можливо, що й ми блукаємо по „фальшивих” дорогах, шукаючи щастя. Можливо, собі це навіть не хочемо припускати. А якщо так, то не знаємо, якою дорогою ступати. Поміч однак близько. І сьогодні Христос проходить коло нас. Покажім Йому своє серце – Він його шукає. Забажаймо з Ним зустрітися. Вкладім у Нього свою надію. І Він нас поведе. Покаже нам правильний путь. Спізнаємо, подібно як Закхей, що перешкоджає нашому щастю. Можливо, що повинні будемо зректися чогось, щось направити, щось змінити в нашому житті. Але за тим зусиллям прийде щастя – передсмак неба.
Легко втримати те щастя, котре небо не може дати. Євангеліє – добра новина – нам чітко вказує путь, котра веде до справжнього життя і щастя, котре у вічності набуває досконалої форми. Вистачає лише вирішити ступити на цей шлях.
Французький офіцер Шарл де Фуколд був талановитий, бадьорий, заінтересований у житті. Досліджував сенс життя і довго почував себе як магнітна стрілка в компасі, котра рухається, поки не повернеться на північ. Був неспокійний, незорієнтований, а тому постійно шукав сенс свого життя. Одного разу зустрівся з мудрим священиком, котрий йому сказав: „Нічого вам не поможе, тільки признайтеся собі, що ви шукали себе”.
Офіцер відчув: „Так, це так. Зміст життя не у мені, але в тих, що коло мене як Божі сини і дочки, а через них у Бозі”.
Не зупинився на цьому. Пішов до людей, до магометанів. Не прийшов їм говорити про Бога, але жити між ними і допомагати їм порадою і ділами. Плекав у собі щирі відносини з іншими людьми, які проявлялися через тисячу уважностей, допомогу та підтримку. Араби помітили, що наслідує Господа Бога і бачить у Ньому зміст свого життя і що в службі Христової любові до ближніх знайшов своє життєве завдання. Без слів, тільки своїми ділами привів також інших до Господа Бога.
Ось, щастя знайдемо, якщо згармонізуємо своє життя з Ісусовою наукою.
Браття й сестри! Намагаймося, отже, жити євангельським способом життя, щоб ми були наповнені щастям. Таким чином будемо спроможні й іншим показати дорогу для досягнення істинного щастя тут, на землі, а пізніше досконалого щастя в небі.
