"Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити”. Йоан 4,34

                                                       Нехай буде воля Твоя

 Кожна людина, яка приходить на цей світ, бажає бути щасливою. Ми ж, впродовж довгих пошуків, для себе зрозуміли, що бути щасливим - означає бути з Богом. Буття з Богом є невід’ємно пов’язане з тим, щоб пізнавати і чинити Його волю. Життя постійно ставить перед нами вибір приймати якесь рішення. Трапляється, що робимо вірний вибір, як нам видається, проте досвід дуже часто показує нам усю непевність того, що спочатку видавалось добрим. Мета ж нашого життя залишається завжди одна й та сама: чинити волю Божу. Воля Божа вже існує споконвіку, а нам лише належить прикладати старання для того, щоб пізнати її щодо себе. Для цього, звичайно, потрібно молитви, часу. В нашому житті постійно виникають певні напруження, але вони зникають, коли ми знаходимо що і як маємо робити. Для того, щоби пізнавати Божу волю, не головне щось робити, важливо постійно носити в глибині душі молитовний настрій.

Обставини, як і люди (останнім часом самі не розуміють, що роблять), лише є знаряддями в руках Божих. Тому придивляючись до обставин, можемо відкривати для себе, чого потребує від нас Господь. Кожен з нас, стоячи перед необхідністю знайти рішення згідне з Божою волею, має відмовитись від упереджених думок, бажань. І, будучи вільним від усього "свого”, будьмо уважні до свого серця і тоді пізнаємо, чого очікує від нас Бог. Бо стоячи увагою в серці потісняємо пануючі у ньому пристрасті. Прис найперше Св.Пахомій трасті витісняються, а серце очищається, і над ним вже панують не наші відчайдушні, за звичай хибні, зачинання, а Господь, Його слово, Його виховання. А Він, який є найбільше Добро, тоді схиляє наші помисли до доброго, як інакше іменуємо Божу волю, що через дух дається нашій свободі для вільного вибору. Щоб ще певніше бути здатним чути голос Божий в нашому серці, маємо завжди бути готовими відректися своєї волі і приготуватися на жертву. І навпаки, самореалізація є цілком противна Божій волі, бо ставимо себе, свої бажання і потреби у центрі. І стаємо не готовими йти за тим, чого бажає від нас Господь.

Всі люди без винятку, є покликані чинити Божу волю, проте в реальному нашому житті бачимо, що це є рідкістю. Причина тут є в тім, що ми неспроможні чути голос Божий внаслідок того, що йдемо за голосом пристрастей, які вкорінені в нас і заглушують своїм тиском тихий голос Божий, який за своєю природою ніколи не буває насильником. Господь лише терпеливо очікує, коли ми відкликнемось його прийняти.

Нам же ж, що живемо в чернечих спільнотах, дається полегшений і особливий шлях у пізнанні волі Божої – віддання себе в руки наших наставників. Саме тут нам вартує пригадати монаше правило: хочеш пізнати волю Божу – віддай себе в руки людей. Але і в цьому до нас приходить сумнів, бачачи в їхньому житті недоліки і немочі. Тут же йде справа в міру того, наскільки ми можемо довіритись і побачити, що за ними стоїть Господь, і що нічого не може статись без Божої волі. Смиренний шлях послуху є найбільш надійний, бо ради віри того, хто запитує, відповідь буде добра і корисна. Господь не може засоромити того, хто Йому віддав своє довір’я. Навіть коли дивитись по-людськи, то наставник, даючи відповідь, є завжди вільний від пристрасті, під якою є той, хто запитує. Через те він ясніше бачить і більше здатний впізнати Божу волю.

Кажучи простіше, коли ми справді будемо мати щире бажання чинити Господню волю, будьмо певні, Бог нам її відкриє. Але маємо бути готові її виконувати.

                                         ігумен Венедикт Алексійчук                                  23.10.2001 р. Б.